Пенсійний бій «дітей війни»

Добро за чужий рахунок

Підстави позиватися стареньким і мамам із дітьми віком до трьох років дав Конституційний суд, який 9 липня 2007 року за поданням 46 народних депутатів визнав неконституційними положення закону про бюджет на 2007 рік, які урізали соціальні виплати. Зокрема, через брак коштів призупинили статті пролобійованого соціалістами Закону «Про соціальний захист дітей війни», що передбачали грошову допомогу.

Напередодні виборів 2006–го і 2007–го, коли опіка над «дітьми війни» з’явилася у програмних пунктах роботи штабів Соцпартії і БЮТ, рішення КС розійшлося по всіх областях і районах України. Політикам захотілось бути добрими за рахунок грошей, яких у держбюджеті не було. Для Юлії Тимошенко і її команди, що перебувала в опозиції, неспроможність уряду Януковича знайти кошти на соцвиплати стала приводом для нищівної критики за обкрадання малозабезпечених.

Повернувшись в урядове крісло, у грудні 2007–го лідер БЮТ стверджувала: «Ми будемо платити «дітям війни» так, як сьогодні отримують практично всі учасники війни». Проте економічні реалії другий рік змушують Прем’єра не зважати на ремствування «дітей»–пенсіонерів, залишаючи їх без популістської 30–відсоткової надбавки.

Зате політичний ажіотаж і далі нагнітають активісти СПУ, які розгорнули мережу допомоги охочим позиватися. За їхніми підрахунками, у суди надійшло понад півмільйона заяв. Люди, завжди готові отримати від дер­жави зайву копійку, шукають правду.

Три кола суду

Заяву Ганни Дудки Охтирський міськрайонний суд розглянув протягом трьох тижнів і частково задовольнив вимоги, зобов’язавши управління Пенсійного фонду «нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну грошову допомогу «дитині війни» за 2007 р. та сім місяців 2008 р. у сумі 2120,7 гривні».

У Пенсійному фонді подали апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду — на трьох сторінках. Начальних управління ПФ Масло М. Д. просить харківських суддів скасувати попереднє рішення і відмовити Ганні Дудці у виплатах. «Хочеться наголосити, що жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлено відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, — пояснює письмово співробітник Пенсійного фонду. — Питання підвищення «дітям війни»... на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається не вирішеним, а отже, неможливим є і виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Простіше кажучи, грошей у бюджетах за 2007 і 2008 роки немає і не було, тому відсуджені 2120,7 гривні, узяти нізвідки.

Апеляційний суд став на бік пенсіонерки. «Прийшла бумага, що все правильно охтирський суддя вирішив, — радісно повідомляє Ганна Тихонівна в трубку. — Мені казали, що зразу грошей не буде. Нічого, може, колись дадуть!»

Свідома тяганина

У протистоянні пенсіонерів проти держчиновників і навпаки з’явився ще один постраждалий: судова система не здатна швидко «перетравити» нескінченний потік позовів. «Львівський апеляційний адміністративний суд переповнений скаргами від Пенсійного фонду та Фонду соціального захисту населення», — скаржиться прес–служба установи. Згідно з повідомленням, щодня до львівського суду надходить близько тисячі таких справ. Це при тому, що тут працює лише 20 суддів.

Суди України здебільшого відмовляють органам влади у задоволенні апеляції у справах щодо соцвиплат. Тому в прес–службі Львівського апеляційного суду переконані, що чиновники позиваються до пенсіонерів з єдиною метою — затягнути в часі «виконання рішень судів першої інстанції». І нікого не хвилює, що свідоме затягування паралізує роботу суддів та руйнує і без того мізерну довіру громадян до державних установ і обіцянок політиків. Більше того, саме держава має виділяти кошти на затяжну судову тяганину — тільки матеріали на один розгляд справи коштують 10—15 гривень.

Політикам, які заварили цю кашу, пора б розрубати гордіїв вузол для не найбагатших українських громадян. Проте навіть у БЮТі наразі немає єдиної позиції, що робити з «дітьми війни» та іншими претендентами на бюджетні копійки, хоча свого часу штаб блоку випускав для них роз’яснювально–заохочувальні листівки.

Так, депутат Володимир Каплієнко переконує пенсіонерів у безперспективності суддівства. «На превеликий жаль, наших батьків і матерів використовують зацікавлені в хаосі і перерозподілі влади ділки, — говорить він. — Розповсюдження даних позовів — спланована провокація, спрямована у найближчій перспективі на дезорганізацію адміністративного суду, а в подальшому — на дискредитацію в очах необізнаних у правових тонкощах громадян діючого Прем’єра напередодні парламентських та президентських виборів».

А от його однопартійці по «Батьківщині» у Святошин­ському районі Києва, як і в багатьох інших куточках України, продовжують допомагати людям писати типові заяви в місцеві суди і розповідають про цю поміч у газетах та в інтернеті. Для них — це частина роботи з виборцями, про яку звітують у «верхи». Але наскільки вона ефективна? На моє запитання, яка партія допомогла їй із позовом, Ганна Дудка здивовано стенула плечима.

...Утім, жінка недаремно судилася — не встигла початися чергова передвиборча кампанія, як гроші в Пенсійному фонді знайшли. Щоправда, замість 2 120 з копійками гривень Ганні Дудці виплатили 1900. «Сказали, мені ще пощастило, що народилася до 1940 року. Молодшим дають тільки по 1300», — розповідає старенька, яка вже встигла витратити відсуджене на новий газовий котел — утричі економічніший. А старий тим часом переобладнали під дрова — на випадок холодної безгазової зими.