А ви були «У Rози»?

Без галасу та спалахів фотокамер у Харкові відкрилася галерея, яку в мистецьких колах називають «Гараж», а офіційно — «У Rози». Директор галереї — молодий харківський скульптор Аліна Клейтман — обіцяє провести бучну презентацію з великою кількістю учасників у жовтні, коли всі журналісти повернуться з морів. Для «України молодої» Аліна влаштувала окрему екскурсію на замовлення.

Назва галереї, звісно, асоціюється із придорожніми закусочними на кшталт «У Оксани» чи «У Людмили». Назва ж «У Rози» з’явилася як подяка бабусі, яка подарувала своїй онуці–мисткині гараж на вулиці Миронисицька, 6. Але й гаражем це приміщення ніколи не було. Кажуть, понад сто років тому його використовували як конюшню. Ідея відкрити у подарованому гаражі галерею в Аліни, другокурсниці Харківської академії дизайну та мистецтв, виникла ще рік тому. За три дні навела порядки у приміщенні: декорувала вхідну цегляну кімнату червоною тканиною, обладнала підвальне приміщення. А за деякий час збирається добудувати до своєї галереї ще один поверх — там розміститься її особиста майстерня.

Розпочала свою діяльність галерея «У Rози» 19 серпня проектом скульптора Івана Світличного й художника Віталія Кохана «Консервація ідей». Візуально це така полиця у погребі з банками та бутлями різного розміру, в яких законсервовано шматки гіпсу. «Проект виконаний у перехідному матеріалі — гіпсі, — пояснюють його автори. — Для нас гіпс символізує ті творчі ідеї, які не захотілося матеріалізувати, тобто втілити у бронзу чи камінь. Такі ідеї з’являються постійно, за них одразу не берешся, але й викидати їх теж не хочеться, бо вони з часом можуть стати в пригоді.

Свій проект презентувала й Аліна Клейтман — відео «Засіб інформації», присвячене людям та організаціям, до яких не можна ані достукатися, ані докричатися. Єдине вразливе їхнє місце, на думку автора, — вікно, єдиний засіб зв’язку — слово і камінь. Тому герой відео кидає у таке символічне вікно каменюку, загорнуту в послання.

У галереї Аліни Клейтман, на відміну від інших, художникам, аби виставитися, не потрібно записуватися заздалегідь. Та й автори виставок самі виступають спонсорами своїх експозицій. «Під кожну виставку треба міняти освітлення і дизайн кімнат», — пояснює молода галеристка. Найближчі плани галереї — лекції від Колі Рідного і виставка Романа Мініна.

Також планується, що «У Rози» стане своєрідним продовженням харківської арт–лабораторії «SOSка», яка найближчим часом територіально припинить своє існування: дивовижну побілену хатинку на вулиці Культури, 9А, яку «сосківці» вже кілька років орендують, хочуть зносити, аби побудувати на її місці черговий хмарочос. Аліна також збирається надати свій виставковий простір для дітища Харківської муніципальної галереї — бієнале сучасного мистецтва Non Stop Media. «Головний критерій мистецтва для мене, — каже Аліна, — не вік митця. Просто мистецтво має бути живим. Це не можуть бути виставки старих робіт. Якщо в «муніципалці» Non Stop Media проходить раз на два роки, у нас буде постійне нон–стоп–мистецтво і трошки чогось такого визнаного і незаперечного, як Павло Маков».

Директор однієї із кращих українських галерей — харківської «муніципалки» — Тетяна Тумасян у розмові з «УМ» назвала гараж Аліни Клейтман хорошим виставковим майданчиком. Щоби тримати себе в постійному арт–тонусі, Аліна планує щодватижні змінювати експозицію: обіцяє живопис, фото, відео, кінопокази, лекції й бурхливі обговорення. «Робота галериста складна, — ділиться враженнями Аліна. — Потрібно втягнутися. Не вистачає, звісно, знайомств. Не з учасниками, а з харківськими журналістами. Потрібно також чимало зусиль, щоби презентації виставок не перетворювалися на міжсобойчики, а ставали подією у місті».

Звісно, виникає запитання, як довго така нетрадиційна галерея зможе протриматися у світі, де все потрібно заносити до реєстрів, де багато недоброзичливих сусідів і малокультурної влади. Але мета в початкового галериста Аліни Клейтман справді шляхетна. «Я вирішила взятися за непросту галерейну справу, — каже Аліна, — бо вважаю, що у Харкові дуже багато молодих художників, які займаються сучасним мистецтвом, але майданчиків для їхньої творчості у нас фактично немає. Мені не хочеться, щоб вони їхали шукати такі майданчики у Києві».