Ось у цю школу прийдуть дітлахи 1 вересня.
Мальовниче наддністрянське село Устечко Заліщицького району Тернопільської області ще й досі зализує рани від минулорічної повені. Підтопило там і шкільні будівлі, зокрема корпус через дорогу від головного, де навчалися молодші школярі, та котельню. Коли ж відразу після стихійного лиха в Устечку побував Президент України Віктор Ющенко й оглянув головний корпус школи, якому вже понад... півтори сотні (!) років, то його розпорядження було однозначним: провести капітальний ремонт цього корпусу, а підтоплену будівлю демонтувати, натомість — добудувати нову, зі спортивним залом та їдальнею.
Коли наприкінці минулорічного вересня авторка цих рядків приїхала в село, капітальний ремонт головного корпусу йшов повним ходом, а поряд уже починали зводити нову будівлю для молодших класів. Директор школи Надія Андрощук із радістю розповіла тоді, що навчальному закладу виділено понад шість із половиною мільйонів гривень, і велика частина коштів уже є на рахунку. «Я просто щаслива, що незабаром наші діти матимуть нарешті найкращі умови для навчання. І новий просторий спортзал, і повноцінно обладнані кабінети хімії та фізики. Нам просто пощастило, бо інакше б школа й далі занепадала!» У селі за навчальний заклад тоді раділи всі, повторюючи, що справді нема лиха без добра. Але раділи, виявляється, передчасно...
Кілька днів тому до редакції «УМ» надійшов колективний лист від жителів Устечка. «Наше звернення — це крик про допомогу! — пишуть мешканці села. — Адже для дітей та всього викладацького складу 1 вересня розпочнеться просто неба в недобудованому навчальному корпусі без даху над головою!..» Зв’язавшись телефоном із керівництвом школи, я дізналася, що така перспектива справді «всміхається» учням та вчителям. Із восьми виділених торік на школу мільйонів було одержано лише три з половиною, до того ж кошти надійшли восени. Звісно, тоді до холодів багато чого запланованого зробити не встигли. Сподівалися доотримати гроші й закінчити все впродовж цьогорічних літніх канікул. У тому, що кошти виділені й будуть одержані до 15 липня, запевняли представники і районної влади, й обласної. У школі терпляче чекали, але... грошей не отримали й досі. Відтак усього за десять днів до початку нового навчального року добудова для наймолодших школяриків стоїть без даху, а старий головний корпус — непоштукатурений і без сходів та ґанку (старі було зруйновано під час реконструкції). Звісно, що в такому вигляді комісія з районного відділу освіти, яка перевіряла нещодавно готовність навчальних закладів до 1 вересня, визнала школу неготовою відчинити свої двері на перший дзвоник.
«Раніше нас усе заспокоювали і «тримали за руки», щоб ми нікуди не зверталися, а тепер виходить, що й звертатися кудись уже запізно, — в розпачі каже директор Надія Андрощук. — Але якби кошти надійшли хоч днями чи підряднику дали стовідсоткову гарантію наступної проплати, то ситуацію ще можна було б урятувати. Хай би вже хоч на закінчення старого корпусу гроші дали, то діти могли б навчатися позмінно — вони в нас звикли до екстремальних умов».
— А якщо гроші всетаки не надійдуть? — запитую.
— Тоді уроки можна проводити хіба що в приміщенні старого гуртожитку, яке вже пристосовували під класи, але ж і там потрібно робити капітальний ремонт. Причому в цьому випадку це означає викидати гроші на вітер. Але їх у нас усе одно немає...
Жителі Устечка в терміновому порядку написали звернення і до Президента, і до Кабміну. Збираються ось поділитися своєю бідою з Катериною Ющенко, яка днями має бути на Тернопільщині. Але час летить! Нині вже 22 серпня. Невже устечківські діти не зможуть піти до школи?
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
