Ті самі «Транс–формери». (з сайту групи.)
Харизматичний фронтмен і вокаліст Валерій Мельник та лідер–гітарист Роман Бікєєв — обидва засновники популярної нині полтавської групи «Транс–формер» — кілька років тому започаткували доволі амбіційний медійний проект. Йдеться про регулярні CD–збірки під загальною назвою «Євшан–зілля», завдання яких — знайомити публіку з новинками найцікавіших команд з усіх усюд нашої Неньки. Йдеться про десятки молодих формацій, які не тільки знайшли своє обличчя, мають свіжий матеріал та професійний досвід, а й морально готові до переходу на новий, вищий, щабель творчого існування у культурному просторі країни. Задля підвищення суспільного розголосу тих збірок автори компіляцій включають також треки аксакалів української сцени — в останній збірці є свіжі пісні «Тартака» і «Ніч лави», «От Вінта», «Хортів», «Мертвого півня», «Брем Стокера», «Фліта».
Щороку, коли з’являється нова збірка, відбувається її жива презентація — велика «збірна солянка», іншими словами — зустріч друзів або неформальний «конгрес» неформатного українського року. Щоправда, «неформатним» його зробили електронні медіа, і це — ганебно. До того ж це — звичайна штучна перешкода для тих, хто до музики ставиться максимально щиро і творчо. Одні з таких — «Транс–формер» з Полтави. Передбачаю, поточний рік буде для них переломним. Чому? Та тому, що критична маса виступів цієї невтомної команди на розмаїтих сейшенах, імпрезах і фестах уже перетнула ту межу, за якою потрібно або вливатися у «вищу лігу» шоу–бізу, або покидати сцену... Враховуючи цілеспрямованість і впертість музикантів, розглядають винятково першу тезу.
Крім того, студійний реліз нового альбому «Територія троянд», який майже завершено і буде видано столичною компанією «Мун рекордз», від початку опікувала у сенсі саундпродюсування пісень відома столична мистецька агенція «ФДР–радіоцентр». «Транс–формер» грає оптимістичний, але зовсім не примітивний, яскраво мелодійний рок–мейстрім з поправкою на модні «фішки» першої декади XXI століття. Попередній альбом «Стигла вишня» був першою спробою наблизитися до оптимальної моделі звучання групи. Спробою недаремною, адже тоді хітами стали такі речі, як «Калина», «Вітер», «Змусила», «Сонце». Сьогодні, знаючи матеріал «Території троянд», можна впевнено передбачити успіх пісень «Емігрант», «Буде дощ», «Війна», «Летів». Про це свідчить свіжа відеоробота на пісню «Летів», якій, попри принципову малобюджетність, можуть позаздрити імениті команди. Кліп знімав молодий відеорежисер Павло Мартинов. Несподіваним героєм сюжету стала солістка полтавської молодої групи «Нове покоління» на ймення Саша. Впродовж сюжету ніби триває діалог між «олдовими» рокерами, яких зіграли музиканти «Транс–формера», та представницею зовсім юного покоління музикантів. Насправді йдеться про ціннісні орієнтири обох. Нині Павло взявся за пісню «Війна», де збирається використати фрагменти документальних зйомок війни Олександра Довженка, заборонених свого часу сталінською владою.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
