Вулички харківські, вулички артівські

Фестиваль вуличного мистецтва мав розпочатися ще на початку літа, але, як пояснює один із організаторів — Харківська муніципальна художня галерея, — на заваді стали затримка із доставкою фарб та отриманням необхідних дозволів із різноманітних управлінь. 19 серпня запізнілий фестиваль нарешті стартував трафарет–акцією. Офіцій­но він триватиме до 10 вересня, але відлуння вчуватиметься впродовж усієї осені...

Темою для ІІ фестива­–лю стало 355–річчя Харкова. Але жодних символів міста — на кшталт копій скульптур «Дзеркальний струмінь» чи «Козаків Харко» Церетелі — учасників малювати не змушуватимуть. Як зауважила куратор події Марина Конєва, наше місто — це різноманіття смаків і стилів, тому кожен, хто живе у Харкові, може в якийсь спосіб долучитися до вуличного фестивалю. До слова, його програма постійно змінюється, бо художники і графітники щодня пропонують нові ідеї та способи їх втілення у життя. Наприклад, стало відомо, що у рамках фестивалю пройде масштабна лендарт–акція, а ще обіцяють, що учасником молодіжного стріт–арт–фесту стане художник Павло Маков, який у вересні розмалює стіну навпроти Муніципальної галереї, де проходитиме його виставка.

Ініціаторами й організаторами фестивалю стали добре відомі обличчя: харківські художники Гамлет Зіньківський і Роман Мінін (арт–група «МініГам»), а також відома харківська графіті–студія (чи «арт–кухня») «КУ2». Неофіційно харківський вуличний фестиваль розпочався вуличною акцією Романа Мініна та Олега Винника. Нещодавно молоді художники розмалювали гаражний комплекс неподалік того місця, де перетинаються річки Лопань і Харків. «Там постійно збираються закохані, — розповідає Мінін, — тож ми вирішили обіграти творчість Марка Шагала і зобразили на гаражах таких собі літаючих закоханих». Ще у планах Мініна — козак Мамай. У Гамлета Зіньківського попереду найвідповідальніша робота — йому дісталася задня стіна Харківського театру опери та балету. На ній зовсім скоро з’явиться величезний Гуллівер, схожий на самого художника, та безліч ліліпутів.

Стін для харківських стріт–артників цього року виділили значно більше, ніж минулоріч: художникам дісталися вулиці Петровського, Бажанова, провулок Кравцова та проспект Гагаріна (там з’явиться ціла вулиця стріт–арту). Гамлет і Мінін також уже давно змагаються за дві стіни на вулиці Раднаркомівській, але оскільки вони знаходяться поряд із художнім музеєм та Головним управлінням МВС у Харківській області, то поки що справа з дозволами застигла на місці. До речі, довгий час Зіньківському і Мініну пропонували розмалювати переходи кількох станцій харківського метро. Але врешті–решт хлопці відмовились. Кажуть, не хочуть псувати шедевр радянського мистецтва, яким є Харківський метрополітен.

Найлегше, звісно, було отримати дозвіл для першої акції трафаретів, під яку свою вхідну стіну віддала відкрита до експериментів Харківська муніципальна художня галерея. Зі своїм трафаретом на акцію міг прийти кожен. Мистецтво, яке чимось подібне до витинанок, потребує лише картону, ножиць та фантазії. Так біля харківської «муніципалки» тепер можна побачити улюблені табурети Гамлета Зіньківського, шахтаря Романа Мініна, пташок від «КУ2». Уляна Биченкова виготовила трафарети фонтанів, бо, на її думку, їх бракує в Харкові. Катерина Ткаченко вирізала дерево життя, яке символізує нерозривний зв’язок між минулим і сучасним. Найоригінальнішим видався трафарет Олексія Яловеги. На ньому вирізані три квітки: одна росте у горщику, друга — у горщику, посадженому в землю, а третя — проростає із землі. Як пояснив Олексій, його трафарет символізує три стани людини, яка живе спочатку у квартирі, потім вибирається на дачу, а згодом — повертається у землю.

Сьогодні має відбутися друга акція в рамках ІІ Харківського фестивалю стріт–арту. У парку імені Максима Горького «арт–кухня» «КУ2» облагородить закинуту літню сцену, де по закінченню графіті–робіт виступить харківський пародійно–провокаційний ансамбль «Село і люди». Вікторія Кононенко із «КУ2» розповіла, що їхня мета — зробити це місце корисним людям, а ще — приємним для дітей, які часто тут гуляють. «Я б не позиціонувала графіті і стріт–арт як велике мистецтво, — каже Вікторія. — Графіті робить місто красивішим. У нас, звісно, все ще тільки розвивається, бо ж, наприклад, у Лондоні фестивалі трафаретів проходять упродовж п’яти днів, з’їжджаються художники зі всього світу».

Роман Мінін скаржиться, що й досі у багатьох «власників» стін забракло сміливості співпрацювати з вуличними художниками. «Я їм пропоную: хочете я зроблю безкоштовний ремонт вашої стіни?». А вони на це: «Ідіть геть!». Люди бояться, раптом ми намалюємо щось некрасиве. Цей фестиваль доведе, що боятися стріт–арту не варто», — переконаний Роман Мінін.