Андрій Магера: На виборах особливо не зекономиш

Сьогодні Верховна Рада планує розглянути закон про вибори Президента, який було ветовано главою держави. Цікаво, що парламентарії скликали позачергову сесію ще до того, як з’явилося саме вето. І вже тоді було відомо, що вони намагатимуться подолати очікувану «червону картку» від Віктора Ющенка. Фракція БЮТ давно назбирала стоси депутатських підписів, щоб скликати «позачергівки». Однак тут постає питання чистоти процедури. Адже сесію треба скликати із конкретним порядком денним. Заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера, котрий зараз головує на засіданнях ЦВК за відсутності її керівника Володимира Шаповала, теж має питання і до процедури прийняття закону, і — особливо — до його суті. На думку Магери, окремі пункти закону можуть нести загрозу для виборів.

«Протягом останніх років проходить відкат від демократичних традицій»

— Андрію Йосиповичу, цього тижня Ющенко ветував закон про вибори Президента, тепер парламент намагатиметься подолати вето. Як ви оцінюєте цей проект?

— Починаючи із 2002 року, Україна рухалася в напрямку демократичного розвитку виборчого законодавства. Правила та норми, які передбачали організацію виборчого процесу, постійно поліпшувалися. Але, на жаль, десь із 2007 року відбувається «відкат» — я вжив би таке грубе слово — від демократичних виборчих традицій. На жаль, закон, ухвалений депутатами цього літа, теж відкидає нас на кілька років назад.

Я порадив би нашим політикам вносити зміни на компромісній основі, відкинувши всі політичні аспекти, симпатії та антипатії. Найкраще, якби Президент і лідери всіх без винятку фракцій зустрілися й узгодили зміни до законодавства.

Деякі політики ще до того, як Президент подав пропозиції до закону, заявляли: «Ми будемо долати вето». Але вони ще не бачили пропозицій глави держави. Можливо, там є конструктивні речі, які варто врахувати? Для цього слід сісти й розмовляти. Не тільки говорити, а й чути один одного. Такий компроміс дозволив би вибити з–під ніг будь–які загрози, які могли б поставити під сумнів легітимність результатів виборів.

— Що ви можете сказати про суть закону? Які положення несуть позитив, а від яких краще відмовитись?

— Позитивним моментом є те, що виборча кампанія скорочується зі 120 днів до 90. Це дозволить зекономити бюджетні кошти, а люди менше втомлюватимуться від засилля політичної реклами.

Щодо негативів, то я вбачаю недоліки у формуванні округів. Їх пропонується утворювати так, як це було в 2002 і 2004 роках: виходячи не з кількості виборчих дільниць, а в перерахунку на кількість виборців у межах округу. Це призведе до дисбалансу в територіальних округах: у якихось буде 80 дільниць, а в інших — понад 300. Робота окружкомів ускладниться.

Ще один момент, на який хотілося б звернути увагу, — скасування відкріпних посвідчень. Ця норма позбавить багатьох громадян можливості реалізувати своє право голосу. Взагалі, є чимало норм закону, відносно яких є питання.

— Стривайте. Але ж зараз в Україні йде робота над реєстром виборців. Цей реєстр, за задумом, мав позбавити потреби у використанні відкріпних посвідчень.

— З одного боку, так. Але є й такий момент: якщо виборці з тих чи інших причин поїдуть у відрядження, то, за нормами закону про державний реєстр, не всі з них зможуть проголосувати. Вони просто не встигнуть зареєструватися за новою виборчою адресою. Тому виборче право людей виявиться утисненим.

Кількість людей, які могли б скористатися відкріпними посвідченнями, не така велика: у 2006 році їх було 16 тисяч. Це питання не вартувало того, аби одним махом скасувати норму про відкріпні посвідчення.

Тож зачіпок для оскарження неконституційності цього закону в Конституційному Суді — а такий варіант не можна виключати — буде багато.

Процедура видачі «відкріпних» у 2006 році виключала проведення фальсифікацій. На президентських виборах 2004 року цей процес був безконтрольним: людина могла отримати відкріпне посвідчення, приїхати на будь–яку дільницю в Україні та сказати: «Включайте мене у списки, я хочу проголосувати». Всі чудово бачили, як цим зловживали. Натомість у 2006 році було чітко визначено: якщо особа їде в інший регіон, то зможе проголосувати лише на одній, відведеній окружкомом дільниці, і на жодній іншій. Це давало можливість контролю. І загалом, виборче законодавство, яке існувало станом на 2006 рік, я вважаю взірцевим.

«Ми не з Марсу і знаємо, як можуть поводитися українські політики»

— Серед недоліків законопроекту чи не найчастіше називають те, що він ускладнює систему оскарження порушень на виборах і робить її чутливою для зловживань. У тому числі йдеться про скаргу на результати виборів.

— Ця критика обґрунтована. Ми прибули не з Марсу і вже бачили, як можуть розгортатися події в Україні. У законі виписано, що скарги слід розглядати протягом двох днів, а якщо в цей термін заяву не розглянуть, то вона вважається залишеною без розгляду. З цього приводу в мене виникає багато питань. Жодну з наявних у Верховній Раді сил я не підозрюю в подібних намірах, але уявіть ситуацію, що два–три депутати зайдуть в суд і на кілька днів заблокують його роботу. Відтак ця заява залишиться без розгляду.

Чимало претензій викликає норма про те, що скаргу стосовно порушень, які відбулися під час голосування, можна подати не пізніше ніж за годину до завершення голосування. В мене виникає питання: невже протягом останньої години можна робити все, що заманеться? Практика засвідчує, що багато зловживань чиниться якраз у цей фінальний період.

Багато хто критикує рішення Верховного Суду 2004 року, який зобов’язав провести повторне голосування в другому турі виборів Президента. Мовляв, у законі не було положення, яке б дозволяло розв’язати суперечку саме в такий спосіб. Я відповідаю таким людям: «Шановні, але ж ви самі спонукаєте до того, щоб такі порушення відбулися, і Верховному Суду не залишалося нічого, як ухвалити таке саме рішення, що й у 2004 році. Ви самі заганяєте ситуацію в неправове русло».

Кому заважав той механізм оскарження, який діяв у рамках закону про парламентські вибори в 2006 році? Він чудово працював. Можна по–різному ставитися до окремих суддів, але норми закону були загалом демократичні. А що буде тепер — мені навіть важко уявити.

— Наступне запитання — з приводу процедури. Закон про вибори Президента було ухвалено на позачерговій сесії. Відомо, що фракція БЮТ іще до парламентських канікул зібрала кілька комплектів підписів, які дозволяли будь–якого моменту скликати позачергові сесії. Виходить, що сесії збиралися без заздалегідь вказаного порядку денного. Чи не буде це підставою для оскарження закону в Конституційному Суді?

— Конституція передбачає, що підставою для визнання закону неконституційним є не тільки наявність норм і положень, які суперечать Основному закону — тобто так звані «матеріальні підстави», а й порушення процедурних підстав прийняття законодавчого акту. Законодавство чітко виписує порядок скликання позачергової сесії. Її мають право скликати Президент або ж щонайменше третина конституційного складу парламенту. Суб’єкт, який ініціював сесію, пропонує порядок денний. Будь–які інші питання порядку денного не можуть розглядатися на цій позачерговій сесії. Таким є моє бачення Конституції в цій частині.

«Демократія дешевою не буває»

— Нещодавно ЦВК затвердила бюджетний запит на проведення виборів Президента. Я хотів би уточнити, скільки загалом грошей треба для проведення виборів глави держави? Скільки коштів передбачено у цьогорічному бюджеті і скільки ще треба закласти у майбутній?

— У цьогорічному бюджеті передбачено 212 млн. 300 тис. грн. Щодо 2010 року, то ми подали свої пропозиції Міністерству фінансів. Виходячи з існуючих норм, ця сума буде досить великою — 1 млрд. 532 млн.

Більшість цих коштів, понад 80 відсотків, — це оплата праці членів виборчих комісій. Існуючий закон про вибори Президента не передбачає максимальної межі для кількості членів комісії, а кожен кандидат має право на включення двох представників. Враховуючи це, комісії будуть «роздутими». За найскромнішими підрахунками, на виборах балотуватиметься 30 кандидатів (у минулих виборах брало участь 26), — теоретично це 60 членів комісії. При формуванні бюджетного запиту ми виходили з норм існуючого законодавства. А скільки виділить Кабінет Міністрів — це вже інша справа.

— Яка зарплата у членів комісії?

— Розмір зарплат встановлюється постановою Кабміну. Він є різним для членів дільничних виборчих комісій і окружкомів, а також залежить від кількох інших параметрів. Наприклад, член ДВК, на якій зареєстровано до 500 виборців, одержує 650 гривень, голова комісії — 695. Зарплата члена територіальної комісії, до якої входить понад 200 дільниць, — 1065 гривень, а голови — 1180. Після того, як виросте розмір мінімальної зарплати, їхня зарплата теж дещо зросте.

— Яким чином на проведенні виборів позначиться економічна криза? Чи є речі, на яких ЦВК може зекономити і, можливо, і буде економити?

— На виборах особливо не зекономиш. Грубо кажучи, якщо законом передбачено виготовлення трьох плакатів — можна зробити два. Можна трохи зекономити на зв’язку… Скажу банальність, але вибори — дорога річ. Демократія дешевою не буває.

—  Яким чином просувається робота над реєстром виборців?

— Наразі реєстр проходить стадію первинного уточнення. Загалом протягом первинного уточнення на підставі відомостей, поданих до органів ведення реєстру, у ньому було змінено понад п’ять мільйонів записів. Зокрема, ми вже виключили з реєстру понад 120 тисяч «двійників».

Етап первинного уточнення триватиме до 15 вересня. Після цього реєстр почне працювати за звичним графіком. Реєстр і зараз працює. Питання лиш у тому, що ми робимо це вперше, тому без помилок, звичайно, не обійтися.

— Яка наразі найбільша проблема в реєстру?

— Найбільша проблема в тому, що в нас у службі розпорядника реєстру працює недостатня кількість людей. Маємо багато вакансій. Але халепа не в тому, щоб знайти спеціалістів, — вони є. Проблема в тому, що їх навіть нема де розмістити. У нас нема приміщень. Відповідно, на виконавців лягає більший обсяг роботи. Це ускладнює роботу.

Крім того, практика підказує, що треба вносити зміни до закону про державний реєстр виборців для того, щоб оптимізувати роботи органів ведення реєстру. Решта питань, навіть фінансування, не такі гострі.

ПРОЦЕДУРА

Чи буде, крім виборів, ще й референдум?

— Нещодавно ЦВК затвердила кошторис можливого референдуму з приводу вступу до НАТО та Єдиного економічного простору, ініційований кілька років тому СДПУ(о). Чи мав Центрвиборчком право ухвалювати рішення з цього приводу?

— Хотів би відзначити, що ЦВК ухвалила цю постанова вісьмома голосами. На засіданні було троє членів комісії, які не погодилися з постановою. Особисто я голосував проти. Оскільки вважаю, що без указу Президента ЦВК не вправі здійснювати будь–які заходи щодо організації референдуму. ЦВК перевищила свої повноваження. Призначення референдуму — виняткове повноваження Президента.

— Якщо після майбутніх виборів буде новий Президент, він матиме право видати указ про проведення цього референдуму?

— Кого б не обрали Президентом, я не впевнений, чи матиме він таке право. Все–таки минуло дуже багато часу. Мають існувати часові обмеження. Можливо, в 2005 році люди думали по–одному, а зараз їх хвилюють уже інші проблеми. Виникає питання, наскільки легітимними є ті підписи зараз.