Життя легендарної французької модельєрки Коко Шанель можна описати коротко: «Із попелюшок — у королеви». Дівчинка з сиротинця стала головною зіркою паризького світу моди. Її біографія — це вже готовий сценарій до фільму. Тому дивно, що кінематограф до останнього часу лише раз звертався до такої «золотої жили» — у 1981 році на екрани вийшла американо–франко–британська копродукція «Самотність Шанель» (Chanel Solitaire). Фільм мав бюджет у сім мільйонів доларів, із яких мільйон було витрачено на костюми. Стрічка не мала особливого успіху, що, ймовірно, відбило бажання в інших звертатися до цієї теми.
Не відомо, в якому порядку розташувалися планети на небі, але цього року, після майже 30 років кінозабуття, в роботі перебувають відразу три художні біографічні фільми про життя Коко. Перший — під простою назвою «Коко Шанель» — виготовлено для американського телебачення. Робоча версія другого — «Коко Шанель та Ігор Стравінський», виробництва Франції, — демонструвалася 24 травня на церемонії закриття Каннського кінофестивалю. А вже зараз на екранах Європи — найцікавіша кіноверсія біографії — «Коко до Шанель» (Coco Avant Chanel). Її прем’єру в Україні призначено на 8 жовтня.
Назва фільму підказує, про який період із життя модельєрки йдеться — до того, як Коко стала славетним дизайнером. «Це був надзвичайно важливий час, коли формувалася особистість Шанель, — пояснює бельгійська режисер та сценаристка стрічки Анна Фонтейн. — Вона була бідною, не мала власного будинку. Дивовижно, що така молода особа з нижчого соціального класу, не маючи жодних інших переваг, крім таланту, спромоглася стати такою сильною особистістю, уособленням сучасної жінки».
Для Анни Фонтейн вибір теми не був випадковим. «До того, як розпочати роботу над фільмом, я була знайома зі своїм персонажем більше 20 років, оскільки ще дуже молодою познайомилася з останньою асистенткою Коко Шанель — жінкою, яка доглядала за нею останні десять років її життя, — пояснює Фонтейн. — Вона багато розповідала мені про Коко, і я захопилася цією видатною особистістю. У ранні роки її кар’єри жінки були великими конформістками, а Шанель була великою лібералкою».
Габріель Бонер Шанель, як звучать її повне ім’я та прізвище, народилася рівно 126 років тому — 19 серпня 1883–го в містечку Сомюр. Хоча за життя вона стверджувала, що з’явилася на світ... 1893 року в Оверньє. Жінкам властиво видавати себе молодшими, а у випадку Габріель це накладався ще один чинник — молоді роки жінки припали на період після Першої світової війни, яка відчутно викосила чоловічу половину Франції. Нові документи замість втрачених можна було виправити.
У шестирічному віці Габріель втратила матір, а батько невдовзі покинув майбутню зірку та її чотирьох братів і сестер. Діти були змушені перебиватися у родичів та по дитячих притулках. Габріель шість років провела в сиротинці.
18–річною дівчина влаштувалася працювати продавцем у магазині одягу, а у вільний час співала в кабаре. Оскільки її улюбленими піснями були композиції під назвами Ko Ko Ri Ko та Qui qua vu Coco, то до дівчини й пристало прізвисько Коко.
Шанель так і не досягла успіху як співачка, але мала незаперечний успіх у чоловіків. З одним із них, офіцером Етьєном Бальзаном, вона втекла до Парижа. Там невдовзі змінила його на заможнішого шанувальника — Артура Кейпела, капітана британської армії, промисловця та відомого гравця у поло. Кейпел на прізвисько Хлопчисько профінансував відкриття першого модного магазину Шанель, тобто зв’язок із ним був визначальним у біографії Коко. Елегантний британець віддавав перевагу блейзерам і тим самим надихав модельєрку на впровадження більш чоловічих, «квадратних» елементів у жіночий костюм. Кейпел загинув у автомобільній аварії 1919 року.
Коко Шанель знаменита тим, що здійснила революцію в галузі жіночої моди — саме вона позбавила жінок корсетів та інших обов’язкових «знарядь тортур». Прогресивна француженка пропагувала жіночі костюми простих і водночас елегантних фасонів. Відтак у 1926 році Шанель винайшла славетну «маленьку чорну сукню».
Після Другої світової війни, коли Європа та світ почали відроджуватися і знову з’явився інтерес до моди, Коко в буквальному сенсі перевдягнула жінок із шинелей у «шанелі». Модельєрка запровадила в моду короткі спіднички–дзвони, форма яких утримувалася дротиками, подарувала жінкам легкі плащі та костюми з приталеного жакета й облягаючої спідниці до колін, що стали вершиною елегантності. Її стиль — це також короткі спіднички без зайвих оздоб, гольфи та жіночі брюки, довгі низки перлів, пластикова біжутерія — всього й не перелічити.
Винаходом Шанель є й коротка жіноча зачіска «під пажа». Ну і хіба можна забути легендарні, створені ще 1922 року, популярні в усі часи парфуми «Шанель № 5»...
Головну роль у новій стрічці «Коко до Шанель» виконує відома французька акторка Одрі Тоту, яка здобула світову славу у 2001–му завдяки шалено популярній ліричній комедії «Амелі». «До початку зйомок я не мала щонайменшої уяви про ранні роки життя моєї героїні. Я не знала, що Коко була співачкою кабаре, що вона була сиротою та мала важке дитинство. Мене приголомшили фактом, що ця жінка досягла всього власними силами», — говорить 33–річна Одрі.
«Коко поєднувала в собі крихкість, яку намагалася приховати, та силу, рішучість і... сумніви, — так описує характер своєї героїні акторка Тоту. — Шанель відзначалася багатьма контрастами. Тому для мене велика честь виконати роль такої особи, що становить суцільний психологічний хаос».
«Такі ж риси характеру мала інша французька легенда ХХ століття — співачка Едіт Піаф», — продовжує режисерка Анна Фонтейн. За словами авторки фільму про Коко, зйомки цієї картини стали можливими лише завдяки неймовірному успіху біографічного фільму про Піаф «Життя в рожевому» 2007 року.
Піаф і Шанель досі залишаються недоторканними французькими іконами та символами. Французи особливо шанують цих двох жінок за те, що вони сформували нове жіноче обличчя країни, хоча походили з нижчих соціальних прошарків.
Модельєр Карл Лаггерфельд, який після смерті Коко Шанель у 1983 році очолив Будинок моди Шанель, на зйомках особисто давав поради Одрі Тоту. Втім акторка говорить, що не працювала під диктат, бо має власні уявлення про різні способи інтерпретації характеру героїні. І режисер Анна Фонтейн упевнена, що Тоту створила на екрані «справжню Шанель».
Одрі без зайвої скромності вже заявила, що розраховує отримати за роль Коко «Оскар». Також амбітна актриса повідомила журналістам, що добиватиметься створення сіквелу, тобто наступної частини стрічки — оскільки в «Коко до Шанель» охоплений лише ранній період життя героїні, а Тоту прагне зіграти й зрілу, зіркову Шанель.
Кар’єра Коко тривала 60 років; упродовж свого життя вона мала низку інтригуючих любовних романів, тому життя Шанель відкриває перед кінематографістами велетенські можливості. І митці намагаються не проґавити їх. У планах — зйомки ще двох біографічних фільмів про славетну дизайнерку одягу: один із них готує французький сценарист Даніель Томпсон, інший — американська акторка Демі Мур, котра хоче спробувати себе як постановниця.
Десять фактів із життя Коко Шанель
1. У середній школі Шанель вивчала російську мову, завдяки чому пізніше була тісно пов’язана з російською аристократичною еміграцією. Мала роман із представником царської родини князем Дмитром Романовим, який подарував їй «перли Романових». У 1924—1928 роках Коко — разом із Пабло Пікассо — була костюмером «Російських сезонів» славетного російського балетмейстера Сергія Дягілєва.
2. У роки Першої світової війни деякий час працювала медсестрою у фронтовому шпиталі.
3. На межі 1920—30–х років у Домі моди Шанель, у Парижі на рю Камбон, у Коко в парфумерній лабораторії, на текстильній фабриці та в майстерні художньої біжутерії працювали 3,5 тисячі осіб.
4. У роки Другої світової війни Коко мала роман із нацистським офіцером, тому після звільнення Парижа припинила активну діяльність у світі моди і переселилася до Швейцарії, звідки повернулася лише в 1954 році.
5. Попри великі статки, Шанель ніколи не мала власного дому. Її паризьким помешканням із середини 30–х років і до самої смерті були апартаменти в готелі «Рітц» на рю Камбон навпроти фірми «Коко Шанель».
6. У 1920–х роках Коко запровадила моду на засмагу, повернувшись із відпочинку на яхті із золотаво–бронзовою шкірою. Доти взірцевою була порцеляново біла шкіра — вважалося, що лише представники нижчих класів можуть мати засмагу, оскільки працюють на сонці.
7. Попри численні романи, Шанель залишилася незаміжньою і не мала дітей.
8. Померла 10 січня 1971 року в Парижі у віці 87 років, але за заповітом похована у швейцарському місті Лозанна.
9. Після смерті Коко Шанель у її шафі знайшли лише три сукні.
10. У 1969 році на Бродвеї поставили мюзикл «Коко» зі знаменитою Кетрін Хепберн у головній ролі. 86–річна на той час Шанель заявила, що Хепберн у свої 62 надто стара, щоб виконувати її роль.
Сюжет фільму «Самотність Шанель» 1981 р. обертається навколо одного з перших романів молодої Коко — з британцем Артуром Кейпелом, який, власне, і допоміг їй стати вдалою модельєркою. Роль головної героїні виконала одна з найпопулярніших акторок французького кіно 1980–х років Марі–Франс Пізьє.
«Коко до Шанель» — 2009 р., режисер Анна Фонтейн, у головній ролі — Одрі Тоту. Бюджет — 19,4 млн. євро, збори у світі — наразі 21 млн. доларів.
Прем’єри американського телефільму «Коко Шанель» слід очікувати не раніше наступного року. Головну роль тут виконує Ширлі Маклейн, якій нині 65 років. Неважко здогадатися, що це стрічка про останні роки життя дизайнерки.
Французький фільм «Коко Шанель та Ігор Стравінський» зняв режисер із Голландії Ян Коунен, у ролі Коко — Анна Мугласіс. Це історія кохання французької модельєрки та російського композитора, роль якого виконав данець Мадс Міккельсен. На екрани Франції це кіно вийде 6 січня 2010 р., у Скандинавії — раніше.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
