Виставка для галочки

«Культура є, книги видаються, ярмарки проводяться, і ми також можемо провести», — здається, саме такої думки дотримується Державний комітет телебачення та радіомовлення України, який уже п’ятий рік поспіль організовує Київську міжнародну книжкову виставку–ярмарок. Цьогоріч вона проходить у Міжнародному виставковому центрі (метро Лівобережна) з 18 по 21 серпня. Керівник Державного комітету телебачення та радіомовлення Анатолій Мураховський учора на відкритті заявив, що у рамках ярмарку проходитиме 50 літературних заходів, 220 видавництв і видавничих організацій зайняли майже три тисячі квадратних метрів, запрошені понад 20 зарубіжних учасників. «Бачите, якого результату за п’ять років ми досягли», — тішиться роботою Мураховський. Однак картина не така приваблива, як її описують організатори.

Дешевий ярмарок премії не прикрасять

В Україні впродовж року проходять декілька виставок–ярмарків всеукраїнського масштабу. Звісно, що на першому місці львівський «Форум видавців», потім в ієрархічному порядку можна вписати «Медвін», київський «Форум видавців», Різдвяна книжкова виставка. Київська міжнародна книжкова виставка–ярмарок відрізняється від вище перелічених тим, що її підтримує Кабінет Міністрів України, і під його патронатом вручаються дипломи премії ім. Лесі Українки за літературно–мистецькі твори, премії ім. Івана Франка у галузі інформаційної діяльності, а також оголошують переможців національного конкурсу «Краща книга України» у дев’яти номінаціях.

Відразу при вході у виставковому залі по центру на червоній доріжці стоять у два ряди стенди з книгами, які номіновані на конкурс «Краща книга України», та ті, які упродовж 2006–2009 років випущені за бюджетною програмою «Українська книга». На відміну від номінованих, які відрізняються яскравістю та гарною поліграфією, книги бюджетної програми око не приваблюють: це здебільшого українська класика, словники, книги серій «Бібліотека Шевченківського комітету» та «Невідома Україна». Трьома великими зеленими томами красуються роботи Івана Франка, які ви навряд чи знайдете у книгарнях. «Є Указ Президента, що най­ближчим часом має бути виданий стотомник Франка. Але для цього у нас не вистачає працівників. Також треба відкривати Інститут франкознавства. У 2008 році ми видали 51, 52 і 53 томи на кошти, призначені для третього тому Шевченка, та його недопрацювали», — ділиться з «УМ» таємницями про розподілення державного бюджету заступник директора Інституту літератури НАНУ Сергій Гальченко. До слова, учора на відкритті книжкового ярмарку пан Гальченко став лауреатом премії ім. Івана Франка за радіопередачу «Скарби літературних архівів».

У конкурсі «Краща книга України» представлені все старі назви, новинок ледве вистачить, щоб перерахувати на пальцях однієї руки. Єдина ще не презентована ніде книга Ігоря Калинця «Данка і Крак» виборола диплом ІІ ступеня у номінації «Світ дитинства». Серед інших нагороджених вже досить відомі видання: «Москалиця» Марії Матіос, «Сердечний рай, або Оксана» Олександра Денисенка, «Тарас Бульба» Миколи Гололя, «Бу–Ба–Бу» Юрія Андруховича, Олександра Ірванця та Віктора Неборака.

Голі стенди — міжнародні стенди

Досить кумедно виглядає те, що виставка позиціонує себе міжнародною. На підтвердження цього — 20 національних прапорів під стелею і півзали яток для іноземних представників, у кількох з яких на момент відкриття посвистував вітер. На двох стендах під назвою «Книги зарубіжних країн» стоїть література Ірану, Словенії, Китаю, Румунії, Кореї. «Ці книги не продаємо. Ми їх тільки представляємо. Взяли спеціально у посольствах на виставку, а по закінченні зобов’язані повернути», — каже консультант. Серед іноземних видавництв найгучніше представлені Білорусь і Росія. «Це маленька частина того, що вийшло в Москві за останній рік. Маємо 120 тисяч нових книг. Україна, як я бачу, теж не стоїть на місці і щороку робить усе кращу виставку», — зауважує представник книго­розповсюдувачів Росії Володимир Григор’єв. Чи можна тут погодитися з ним? Навряд, оскільки українські видавництва представлені дуже скромно.

Чи не найбільший плюс цього ярмарку — низька ціна на оренду площ: три дні виставки у Києві коштує як один день на «Форумі видавців» у Львові. Але й це не тішить представників українського видавничого бізнесу. «Для видавців ця виставка на рівні диктаторства. Нас зобов’язують брати у ній участь, щоб показати, що про книгорозповсюдження піклуються на держаному рівні. Але відвідувачів майже немає, всі новинки готують для «Форуму видавців», а тут приїхали так, для галочки», — зізнається консультант з «Коронації слова», який відмовився представитися.