Хто каламутить воду в Бердянську?

Світанок минулої п’ятниці колектив Бердянського міськводоканалу провів у клопотах, викликаних потребою перевести мережу на подачу споживачам не питної, а технічної води. Першу беруть із Дніпра, другу — із річки Берда. Таке НП у курортному місті цьогоріч не дебютне: у квітні–травні бердянці й відпочивальники впродовж майже трьох тижнів «привчали» свої шлунки до жорсткої води з місцевої замуленої річки...

Маємо те, що концесіонеру вигідно!

Проблема, звісно ж, у платежах. Аналізуючи ситуацію, заступник голови Запорізької облдержадміністрації Олександр Сін на засіданні обласної робочої групи з координації дій місцевих органів виконавчої влади акцентував на тому, що де–юре винуватцем «сушняку» в 125–тисячному місті–курорті є комунальне підприємство «Облводоканал», чий борг перед ВАТ «Запо­ріжжяобленерго» за спожиті кіловати зростає щомісяця; де–факто ж левова частка вини за чергове знеструмлення помпових станцій на водогоні «Каховка—Бердянськ» — не за обласним, а міським водоканалом–боржником. «Вирішити цю проблему під силу Бердянській міській раді і міськвиконкому, — зауважив пан Сін. — А вони чомусь зайняли позицію стороннього спостерігача. Наголошую: якщо місто залишатиметься без води — відповідати за це, у першу чергу, буде міська влада».

Члени робочої групи підтримали пропозицію Олександра Сіна — створити комісію з вивчення ситуації у Бердянському міськводоканалі, переданому з ініціативи мерії у концесію київському ТОВ «Чиста вода–Бердянськ», яке, судячи з перебігу подій, будь–якої миті може зійти з орбіти співпраці. Залишивши «з носом» і своїх партнерів, і споживачів, чиї платежі тонуть у вирі утаємничених фінансових операцій «Чистої води».

Не бачили, хто йшов?

Очільники Запорізької облдержадміністрації — і не тільки вони — наразі визнають, що концесіонер виявився «темною конячкою», поведінка якої пахне шахрайством. А чому ж, пора уточнити, «не бачили очі, що купували»? На орбіті споживчих послуг привабливого Бердянська кияни вигулькнули ще за «епохи Баранова» — міського голови, який восени 2006–го пересів на парламентську лаву, у спадок залишивши «вдячним» городянам рекордні для України тарифи у мережі ЖКГ. Як було киянам «не клюнути» на таку наживку? У столиці за кубометр води споживач із лічильником цьогорічної весни платив 1 гривню 48 копійок, а в Бердянську впродовж багатьох років — по 6,38! Спритники від «Чистої води» знайшли, було, спільну мову з паном Барановим — так той подався у парламентарії. Довелося чекати весни, дочасних виборів мера.

Євген Шаповалов — давній і непримиренний конкурент Валерія Баранова, після перемоги у виборчих перегонах багато що переінакшив. На його дебютній прес–конференції кореспондент «УМ» поцікавився долею водоканалу міста: «Чи підпишете ви концесійний договір?». «Ні», — без вагань відповів мені тоді Євген Шаповалов. І додав: «Принаймні в підготовленому варіанті».

Але 11 грудня 2008 року договір «Про надання в управління майна цілісного майнового комплексу дер­жавного комунального підприємства «Бердянський міськводоканал» було підписано. На 16 сторінках виписано права й обов’язки сторін. Відразу ж зауважуєш, що концесієдавець передавав майно балансовою вартістю 81 мільйон 720 тисяч гривень, а статутний фонд «Чистої води» становив лише 43 тисячі гривень! На жаль, цей факт нікого чомусь навіть не насторожив. У розмові з автором цих рядків керівник КП «Облводоканал» Микола Нікулін наголосив, що навіть ці кілька десятків тисяч концесіонер може витратити на судові розбірки (а до цього йдеться) — і з нього взагалі нічого буде затребувати!

На «війні» — пошепки?

Після кількатижневого «сушняка» навесні депутати Бердянської міської ради, слід віддати належне фаховості Світлани Воробйової та Віктора Семенова, прийняли рішення про дострокове розірвання договору з аж ніяк «не чистою водою». Бо ж ситуація вимальовувалася чітка: за воду споживач сплачує, а ТОВ–концесіонер, попри договірні зобов’язання, не квапиться розраховуватися з Облводоканалом. До того ж уже наявні борги (Бердянського міськводоканалу) «Чиста вода» також не погашає згідно з узгодженим графіком. Відповідно до чинного законодавства уже в липні це ТОВ мало б зникнути з ринку послуг Бердянська. Та минули передбачені процедурою 90 днів, а міськвиконком не задіяв механізм «прощання». Чому? Бо концесіонер неодноразово просив скасувати фатальне для себе рішення сесії міськради, вкотре обіцяючи розрахуватися з боргами. Вірили, очікували, а обіцяльник і далі переганяв сплачені споживачем мільйони на рахунок дніпропетровської філії «Експрес–банку», користуючись нерішучістю міської влади.

Вдруге «гримнуло» наприкінці липня, коли у кранах бердянців знову забулькав мул із Берди (за яку, до речі, «Чиста вода» стягує майже по «повній програмі»). Причина та ж сама: замість 1,9 мільйона гривень комунальне підприємство «Облводоканал» одержало від концесіонера близько 200 тисяч гривень. Попри це 30 липня на сесії міськради представники «Чистої води» добивалися розгляду питання про скасування рішення весняної сесії про розірвання договору! Коментуючи для «УМ» цей факт, перший заступник міського голови Сергій Ткаченко додав, що концесіонер навіть не згадує про своє зобов’язання вже поточного року вкласти у модернізацію мереж перші 1,8 мільйона гривень. Хто є хто у цій царині — засвідчила низка застережень (на це «Чиста вода» гроші знайшла) у місцевих ЗМІ: хто не сплатить за воду і водовідведення, після 17 серпня залишиться без каналізації.

Вочевидь спритники, розуміючи, що доживають останні тижні, намагаються одержати якомога більше зиску з донині чинного договору.

А де ж ті честь і гідність?

Своєї позиції депутати 30 липня не змінили, і міськ­виконком урешті–решт розпочав офіційну процедуру «розлучення» з концесіонером. Микола Нікулін певен, що потрібно було давно це зробити. Бо що наразі є? Багатомільйонні борги міста перед КП «Облводоканал», втрачений для модернізації час і... незрозуміла доля платежів, які одержала «Чиста вода». Навіть 1,8 мільйона гривень, які концесіонер пообіцяв сплатити (звітуючи на нараді в облдержадміністрації) 6 і 15 серпня, канули в Лету. Буде ще уточнення і з приводу тарифів. Як журналіст і споживач, я офіційно поцікавився у дирекції ТОВ оплатою за технічну воду з Берди. Відповідь від 5 липня шокувала: все — під грифом секретності! Тодішній директор Сергій Роздобудько (за кілька місяців, до речі, це був уже дев’ятий чи десятий керівник ТОВ) на двох аркушах тлумачив Закон України «Про інформацію» — і жодного слова про те, чому концесіонер не виконує умов договору, чому маніпулює з показами лічильників, чому ставить під серйозну загрозу об’єкт життєдіяльності міста–курорту, звільнивши всіх працівників Державної служби охорони? Аби не відповідати по суті, він вирішив пострашити журналіста... судом — за те, що «порушує честь і гідність ТОВ...»!

Сьогодні у «Чистої води» вже новий директор. Як він трактуватиме «честь і гідність»?