А Наталя — без медалі

Україна здавна має добрі легкоатлетичні традиції. Медалі на найпрестижніших змаганнях наші спортсмени регулярно завойовували як у формі збірної СРСР, так уже і в часи незалежності. В олімпійських делегаціях «синьо–жовтих» саме легкоатлети мають найбільше представництво.

Справжньою легендою «королеви спорту» став донеччанин Сергій Бубка, котрий у секторі для стрибків із жердиною тріумфував на перших шести (!) чемпіонатах світу поспіль, починаючи з дебютного в Гельсінкі 1983 року й завершуючи форумом в Афінах у 1997–му. Чемпіонат у Греції взагалі став для України найуспішнішим — здобувши сім медалей, наша збірна посіла п’яте, найвище для нас, місце командного заліку. Узагалі ж із жодного турніру українці не поверталися без дорогоцінних відзнак.

На Берлін із втратами

До Німеччини приїхало троє наших призерів минулорічних Олімпійських ігор: дискоболка Олена Антонова, чемпіонка Ігор із семиборства Наталка Добринська та бігунка на 1500 м Ірина Ліщинська. Стрибуну з жердиною Денису Юрченку прибути на 12–й чемпіонат завадила травма ахілового сухожилля, а ще одна бігунка на 1500 м Наталка Тобіас пішла в декретну відпустку.

Два роки тому на попередньому світовому форумі в Осаці–2007 наші розжилися двома срібними відзнаками зусиллями Ліщинської та багатоборки Людмили Блонської. Чого чекати від українського сплаву молоді й досвіду на «Олімпіаштадіоні», не знає ніхто. Президент ФЛАУ Валерій Борзов якось висловився, що за сприятливого збігу обставин ми можемо розраховувати на сім–дев’ять медалей. Але державний тренер (і він же попередній головний тренер збірної) Валерій Александров уточнив слова легендарного спринтера — сім–дев’ять у нас є претендентів на сходження на п’єдестал, але це зовсім не означає, що всі вони отримають бажане. Сам фахівець вважає, що основною нашою метою є підготовка команди до Олімпіади–2012 у Лондоні.

Олександр Апайчев, котрий очолює збірну з січня цього року, зустрівся з проблемами вже при формуванні делегації на Берлін. Через скорочене фінансування Україна відрядила на чемпіонат світу 57 атлетів, що на 20 менше, ніж на Олімпійські ігри–2008. Крім того, через проблеми зі здоров’ям не бачимо ми в Німеччині іменитих Івана Гешка (1500 м) та Олену Красовську (100 м із бар’єрами). Проте пан Опайчев, не називаючи імен, виокремив види, де можна чекати на нагороди: жіноче й чоловіче багатоборство, жіночий біг на 800, 1500 м та 400 м із бар’єрами.

Більшість спортсменів прибула на збір у Кончу–Заспу наприкінці липня. До повного складу бракувало представників видів витривалості та ходьби, які готувалися в російському Кисловодську, та багатоборців — вони тренувалися в Броварах. До Берліна команда прилетіла з пересадкою в Мюнхені двома групами 13 і 15 липня. А на наступний день після завершення першості, 24 серпня, делегація в повному складі повертається додому.

Неприємності для наставників продовжилися ще до відправлення команди до Німеччини. На останньому тижні підготовки «вилетіли» зі збірної через травми луганська спринтерка Єлизавета Бризгіна, київська бігунка на коло, срібна призерка Євро–2009 у приміщеннях Наталія Пигида та донецька дискоболка Наталія Семенова. Особливо прикро за представницю спортивної родини Семенових, котра була добре підготовленою й, на думку Олександра Опайчева, реально претендувала на медаль берлінського форуму. Але Наталка вивихнула коліно на тренуванні, долаючи бар’єр. Таким чином склад нашої команди скоротився з 60 атлетів знову до 57.

Порадувало лише те, що делегація має рекордну кількість медиків — двох лікарів і трьох масажистів.

Стартові втрати

Перший змагальний «млинець» для українців вийшов глевким. За відсутності в секторі для стрибків потрійним нашої прими, Ольги Саладухи, сподіватися навіть на потрапляння до 12 фіналістів українським дівчатам годі й було. (До речі, народивши на початку липня доньку, Оля кілька днів тому прийшла на стадіон, прагнучи якнайшвидше повернутися у великий спорт). Тренер із горизонтальних стрибків Павло Бардаков зізнався, що вже вихід до фіналу будь–кого з нашого тріо вважав би успіхом. А так результати броварчанки Наталії Ястребової (13,74 м), харків’янок Світлани Мамєєвої (13,92) і Лілії Кулик (13,41) потягнули лише на 24–те, 18–те й 31–ше місця відповідно.

Кулик настільки засмутилася, що навіть оминула увагою вітчизняних журналістів у мікст–зоні, ледь стримуючи сльози. Хоча прес–аташе збірної Людмила Якушева на командному зібранні настійно рекомендувала нашим атлетам не відмовляти газетярам в інтерв’ю. Щоправда, як розповіли колеги Лілії, дівчина погано себе почувала і напередодні, і по дорозі на стадіон. Дебютантка турнірів подібного рангу Ястребова була задоволеною виступом, хоча, як і Мамєєва, визнала, що могла стрибнути далі. Завадили дівчатам брак досвіду й вітер, який часто змінював свою силу й напрямок.

Своєрідно пояснив причину власної невдачі метальник молота Артем Рубанко з Київщини. «Це було жахливо, я не відчував снаряд. Беру молот, а він наче порожній», — скаржився 34–річний спортсмен, який у підсумку став лише 28–м із показником 69,81 м, хоча навіть на тренуваннях стабільно відправляв семикілограмову кулю за 77 м.

Через банальну причину не потрапив до фіналу кримський дебютант дорослих чемпіонатів Олексій Сокирський. Він посів лише 22–й рядок протоколу (72,56 м), бо застудив шию. «Через те, що не міг у потрібний момент повер­нути шию, відчував себе, наче робот», — знайшов порівняння атлет, котрий надає перевагу техніці виконання вправи над силою.

Завершив невдалий для «синьо–жовтих» стартовий день бігун на 400 м із бар’єрами Станіслав Мельников. 22–річний одесит у травні показав свій найкращий результат за кар’єру (49,71 сек.), але тут був лише шостим у попередньому забігу (50,41). Причину неуспіху спортсмен пояснив невдалим розподілом сил — він краще біжить на початку, а не наприкінці сезону, як того вимагає ситуація.

Недільні успіхи і драми

Нарешті позавчора зранку наші співвітчизники змогли подолати стартове коло змагань. Попередні забіги на 800 м для трьох наших дівчат склалися по–різному. Киянці Тетяні Петлюк, котра лише напередодні прибула в Берлін, випало бігти разом із чинною чемпіонкою світу, срібною призеркою Олімпійських ігор–2008 Джанет Джепкосгей. І треба ж такому трапитися — іменита кенійка впала! За 150 метрів до фінішу їй, як здалося, наступила на ногу молода південноафриканка Кастер Семеня. Кенійські журналісти емоційно стверджували, що Кастер ще й штовхнула руками Джанет, але судді залишили результат без змін. Петлюк спокійно фінішувала третьою, що гарантувало їй місце в півфіналі. Переможниця червневого командного чемпіонату Європи, донеччанка Юлія Кревсун, досягла поставленого завдання перемогти в чвертьфіналі й склала компанію Тетяні в наступному колі.

А от молода Наталія Лупу з Чернівців, як вона сама згодом визнала, побоялася вести свій забіг, хоча й відчувала сили показати кращий результат, ніж скромні 2 хв. 6,74 сек. (шоста в забігу). Причому перед стартом досвідчена Петлюк радила подрузі бігти своїм темпом, незважаючи на «розборки» зіркових опоненток. На жаль, олімпійська чемпіонка з Кенії Памело Джелімо, американка Вессі й ямайчанка Сінклейр залишили суперниць із порожніми руками.

Дивовижним можна назвати потрапляння до фіналу в метанні спису кримчанки Віри Ребрик. Досягнувши видатних успіхів на юніорському рівні, молода ялтинка ніяк не може заявити про себе серед дорослих, хоча, як каже, авторитет суперниць на неї й не тисне. У кваліфікаційній групі А Ребрик показала лише сьо­мий результат (59,70 м) і потім чекала на виступ групи В (до фіналу проходять 12 найкращих з обох потоків). Очевидно, чаклунство Віри, котра збиралася крутити опоненткам дулі, далося взнаки, і вона з дев’ятим підсумковим результом вийшла до фіналу. А от Ольга Іванкова опинилася лише 17–ю (56,91).

Харків’янка Наталія Погребняк подолала стартове коло в бігу на 100 м, ставши у своєму забігу третьою. Дівчина так хотіла пробитися до півфіналу, що в чвертьфіналі навіть зробила фальстарт, але це не допомогло їй піднятися вище шостого місця в забігу (11,49 сек.).

Відверто розчарували стрибуни потрійним. Киянин Микола Саволайнен (16,72 м), харків’янин Євген Семененко (16,54) та броварчанин Віктор Ястребов (16,31) обмежилися скромними результатами. Саволайнен скаржився на в’язку доріжку покриття стадіону, Семененко — на спазм м’язів. А Ястребов визнав, що причину треба шукати в собі.

Один, два... сім — небагато

Головною нашою надією на медаль минулих вихідних був виступ семиборок. На жаль, тріо наших дівчат — вінничанка Наталка Добринська, Ганна Мель­ниченко з Кременчука та броварчанка Людмила Йосипенко — в підсумковому протоколі розташувалися одразу за п’єдесталом. Певний час олімпійська чемпіонка Пекіна–2008 Добринська йшла на другому, а потім третьому місці, та «в призах» втриматися їй не вдалося. Завадили Наталці невдалі виступи на 200–метрівці, в метанні списа та штовханні ядра. Хоча треба зауважити, що вінничанка відчувала певний внутрішній дискомфорт. Реабілітуватися Добринська спробує за кілька днів у змаганнях зі стрибків у довжину.

Також не все гаразд було у Мельниченко, котра вже в першому виді, бігу з бар’єрами, травмувала коліно. А Йосипенко варто відзначити за реалізоване бажання встановити власний рекорд.

СТАТИСТИКА

Україна на чемпіонатах світу

IV (1993 р., Штутгарт) — дев’яте місце за кількістю медалей (1 золота + 1 срібна + 2 бронзові)

V (1995 р., Ґетеборг) — 13–те (2+0+1)

VI (1997 р., Афіни) — п’яте (2+4+1)

VII (1999 р., Севілья) — 14–те (1+1+2)

VIII (2001 р., Едмонтон) — 15–те (1+1+1)

IX (2003 р., Париж) — 14–те (0+1+3)

X (2005 р., Гельсінкі) — 28–ме (1+0+0)

ХІ (2007 р., Осака) — 19–те (0+2+0)