Козаченко — знов козак

      Генеральна прокуратура несподівано поставила крапку у зерновому скандалі, знявши з аграрного екс-віце-прем'єра всі обвинувачення. Сенсаційне повідомлення прес-служби, яке позавчора надвечір з'явилося на сайті ГП, вкладається в одне речення: «За результатами розслідування кримінальної справи стосовно колишнього віце-прем'єр-міністра України Леоніда Козаченка Генеральною прокуратурою України 19 березня цього року прийнято рішення про закриття кримінальної справи на підставі статті 6 пункту 2 Кримінально-процесуального кодексу України (за відсутністю складу злочину)». От і все — жодних пояснень. Так, наче ми мали справу не з серйозною державною проблемою, ім'я якій «продовольча безпека», і не з «особливо небезпечним» високопосадовцем, який начебто пограбував рідну Україну на 1,5 мільярда гривень, а з «мильним серіалом», що тривав цілий рік і ось нарешті добіг передбаченого режисером щасливого хепі-енду.

      Для тих, хто не пам'ятає, коротко нагадаємо перебіг подій, який від самого початку нагадував звичне для пострадянського простору явище полювання на відьом. Торік, майже в цей час, високопоставлені чиновники злякалися, що в державі бракує збіжжя, і замість того, щоб спритно налагодити його придбання за кордоном, почали залякувати і трусити зернових трейдерів — усіх підряд. 24 березня на допит пішов Леонід Козаченко та так з нього і не повернувся. З'ясувалося, що проти нього особисто порушено кримінальну справу за підозрою у зловживанні службовим становищем на посту віце-прем'єра і в ухиленні від сплати податків на суму 584,9 тисячі грн. на посту гендиректора СП ЗАТ «Украгробізнес», а також пред'явлене обвинувачення в отриманні хабара в особливо великих розмірах у вигляді акцій на суму близько 1,5 мільйона гривень.

      Як пояснювала тодішня заступниця Генпрокурора Тетяна Корнякова, арешт колишнього віце-прем'єр-міністра — «це лише етап перевірки зернового ринку». За її словами, згідно з висновками ГоловКРУ, внаслідок зловживання службовим становищем аграрний «віце», будучи на посаді, завдав державі збитків від експорту зерна врожаю 2002 року на 1,5 млрд. грн. «Не виключено, що внаслідок експертиз цифру буде скориговано в бік збільшення», — додавала при цьому п.Корнякова. Печерський місцевий суд прислухався до аргументів Генпрокуратури і дав санкцію на арешт Козаченка.

      Понад 2,5 місяця екс-урядовець і знаний бізнесмен просидів за гратами. Визволити його звідти не допомогли ні захист від зернотрейдерів, ні заступництво колишнього Прем'єра Анатолія Кінаха, інших народних депутатів, ні звернення до Президента послів та журналістів. Слідчі закінчили розслідувати справу напрочуд швидко — у травні, а в жовтні почався суд. Ходити на засідання спочатку було стрьомно і весело, але незабаром стало дуже нудно і нецікаво. Нефахові обвинувачення як мильні бульки лускалися об неспростовні фактологічні аргументи захисту, а свідки, на підставі свідчень яких Генпрокуратура доводила вину підсудного, виступали, радше, адвокатами, ніж викривачами злочинів. Здавалося, ось-ось буде виправдальний висновок суду, аж раптом наприкінці січня представники ГП подали клопотання про направлення «справи Козаченка» на додаткове розслідування через недостатню кількість доказів. Отже, оновленому після приходу Геннадія Васильєва складу «важняків» з Різницької знадобилося майже два місяці для того, щоб побачити очевидне і забрати претензії своїх попередників назад. Мовляв, вибачте, помилилися.

      От тільки залишаються запитання, відповіді на які у цій державі безправних віце-прем'єрів, прем'єрів і просто міністрів, певно, не дасть ніхто. Навіщо було здіймати весь цей галас навколо експорту зерна?  Навіщо було садити, як виявилося, невинну людину? Навіщо було говорити про приписки і недорахування, від яких згодом відкараскався навіть Держкомстат? Навіщо було лякати зернотрейдерів карцерами, а народ — дефіцитом і голодом? Щоб зняти відповідальність із діючого уряду і зручно перекласти її на попередників? Хіба це державна політика? Хіба за помилки і прорахунки Генпрокуратури ніхто не повинен нести відповідальність? Та, власне, чи наважиться чітко пояснити хтось із держслужбовців, що трапилося на зерновому ринку торік, хто до цього призвів і як таких катаклізмів уникнути в майбутньому? Усі ці сумніви є просто риторичними закликами в простір. А «справа Козаченка» залишається як показовий приклад іншим аграріям, надто самовпевненим і амбітним.