М’яч на тлі дерибану

Версію, що європейський футбольний чемпіонат у 2012 році відбудеться не в Україні, час від часу подають як доконаний факт. Нещодавно з’явилася неофіційна інформація, буцімто фінальний матч, який мав відбутися у Києві, насправді пройде у Варшаві. Але поки остаточного рішення чиновників федерації — позитивного чи негативного для нас — не оприлюднили, ще є час змінити ситуацію.

Прозорий шлях для уряду не цікавий

Головна проблема, що викликає прохолодне ставлення виконкому УЄФА до нашої держави, — м’яко кажучи, повільне спорудження спортивних об’єктів та невміння чи небажання влади шукати кошти. Як відомо, фахівці Мінфіну, НБУ, секретаріату Президента, «Укравтодору» розробили схему фінансування проектів Євро–2012. «Віктор Ющенко запропонував залучити до підготовки комерційні банки, які мають вільну ліквідність», — пояснив керівник Головної служби соціально–економічного розвитку секретаріату Президента Роман Жуковський. Саме за цією схемою почали фінансувати побудову стадіону у Львові, яку уряд не міг організувати з початку року.

Визначальна особливість схеми фінансування, яку підтримав глава держави, — домогтися цільового використання кожної гривні. Тобто аби гроші, які виділили на будівництво стадіонів, доріг, закупівлю техніки, були використані саме для цих цілей. А не, скажімо, на соціальні подачки перед виборами. Саме таку небезпеку таїв у собі урядовий проект, який з дивною одностайністю підтримала Верховна Рада. Ідея Юлії Тимошенко полягала у тому, аби Національний банк перерахував до бюджету — авансом (!) — 9,8 мільярда гривень у рахунок майбутніх прибутків.

На перший погляд оптимальний варіант таїть у собі чимало небезпек для держави. Насамперед Нацбанк може просто–напросто в умовах кризи не заробити цих десяти мільярдів. Аналітики навіть прогнозують, що, витрачаючи величезні кошти на рефінансування та підтримку курсу гривні, НБУ закінчить рік «у мінусах». А оскільки гроші вже заплатять, Нацбанк, аби втримати на плаву фінансову систему України, змушений буде ввімкнути друкарський верстат на максимальні оберти. «Майже десять мільярдів гривень — це фактично половина доходної частини бюджету. Такі дії закладають потужну вибухівку під бюджет наступного року, — вважає екс–банкір, а нині народний депутат України Станіслав Аржевітін. — Юлія Тимошенко вовтузить Національний банк у різні боки, намагаючись довести його до критичного стану і перетворити на касу взаємодопомоги Кабінету Міністрів».

Ніхто й слідів не віднайде!..

Але найсумніше, що за існуючої нині системи розподілу коштів неможливо простежити, куди саме підуть виділені десять мільярдів. Адже у Кабміні існує єдиний казначейський рахунок, хто, куди і на яку мету списує з нього кошти — ця інформація для широкого загалу залишається закритою. «Знаючи принципи роботи Кабінету Міністрів, можна припустити, що потім їх розподілятимуть на зовсім інші програми», — каже пан Аржевітін.

Прикладом такого «вивітрювання» коштів за вказівкою керівництва уряду може слугувати стан Стабілізаційного фонду Кабміну. «У Стабілізаційному фонді на папері існує вже близько 7 млрд. гривень (за результатами І півріччя 2009 року), водночас існують дні, коли фактичний залишок коштів на єдиному казначейському рахунку не перевищував 0,5 млрд. гривень. Таким чином, це означає, що кошти стабфонду вже використані на інші потреби, у тому числі й на фінансування поточних видатків», — каже Роман Жуковський.

Про те, що десять мільярдів таки мають намір «роздерибанити», можуть свідчити заяви опозиційних політиків, які зазвичай дуже гостро критикують діяльність Юлії Тимошенко. Скажімо, член Партії регіонів Борис Колесников був обурений тим, що Президент України наклав вето на вельми суперечливий закон. «Якщо не відновлять фінансування, ганьба буде на цілий світ, — стверджує пан Колесников. — Нехай Президент назве альтернативні джерела фінансування (???)». Юлія Володимирівна ж у своїх звинуваченнях, як водиться, пішла набагато далі — мовляв, глава держави свідомо прагне зірвати чемпіонат.

...Часу ж для завершення робіт залишається обмаль: Україна суттєво відстає від графіка підготовки до Євро–2012. І якщо виконавча влада замість дієвих схем фінансування робіт намагатиметься втілити в життя ідею перетікання у «добрі руки» неіснуючих прибутків, Україна і справді може втратити право проведення чемпіонату. А заодно — й престиж держави.