Понад рік в Україні діє проект допомоги заробітчанам, що повертаються додому. Створена мережа з 30 громадських організацій, що покриває 16 областей України. Це і юридична консультація, і психологічний супровід у подоланні конфліктних ситуацій у сім’ях. Провідна організація мережі — міжнародний благодійний фонд «Карітас України». Серед співорганізаторів — Комісія Української греко–католицької церкви у справах мігрантів. Це наймолодша комісія УГКЦ, створена в жовтні 2007 року, утім, дієва і творча. ЇЇ центральний офіс — у Львові, наразі формуються місцеві осередки. Під опікою комісії є українські трудові емігранти та їхні родини (незважаючи на конфесійну належність), а також біженці, що знаходять притулок у нашій країні.

«Хіба нормально, що стільки українців є поза Україною, поза родинами? Мусимо йти від міста до міста, від церкви до церкви — розповідати, що заробітчани залишили свою Батьківщину і сім’ї не з добра», — такою є мета щорічної понад 200–кілометрової прощі до Зарваниці, започаткованої у 2006 році з ініціативи благодійного фонду «Карітас» Самбірсько–Дрогобицької єпархії УГКЦ і української церковної громади італійського міста Болоньї. В Італії нині — півмільйона українських заробітчан. Загалом по світах — до п’яти мільйонів чоловіків і жінок віком 20—55 років. З їхніми проблемами добре знайомий отець Василь Поточняк, який упродовж дев’яти років служив в Італії та координував духовне життя українських греко–католиків. Отець Василь розповідає «УМ» про свої враження від повернення в Україну та роботу церкви задля реального поліпшення якості життя в Україні.