Тупик Трампа. Як один політик загнав республіканців у пастку
Політика — це завжди баланс між образом і реальністю. Але іноді образ стає настільки гіпертрофованим, що починає пожирати свого носія. >>
Київське аналітичне товариство «Український клуб» напередодні виборів вирішило «поперемивати кістки» основним кандидатам у президенти. Першим став Голова Верховної Ради Володимир Литвин. Зараз він перебуває ніби під збільшувальним склом — за деякими даними, затриманий генерал Олексій Пукач почав говорити і вже промовив слово «Литвин» у контексті справи Гонгадзе. Тож подальше розслідування теоретично могло б поставити хрест на кар’єрі політика, який у 2000 році очолював адміністрацію Президента Кучми і, як випливає із «записів Мельниченка», брав участь у плануванні розправи над опозиційним журналістом.
Утім є й інше бачення цієї перспективи. На думку експерта «Українського клубу» В’ячеслава Неволька, голови Української республіканської партії Лук’яненка, позиції Володимира Литвина через гучні заяви його опонентів у контексті справи Гонгадзе не похитнуться. Адже ця справа давня, затерта, заполітизована, і розставити всі крапки над «і» в контексті винуватців убивства буде дуже складно.
Водночас аналітикам зрозуміло, що коли Литвин піде на президентські вибори, то шанси на перемогу в нього мінімальні. Маска «миротворця», яку Володимир Михайлович одягав у 2004 році, виявилася неефективною у 2006–му, коли очолювана Литвином Народна партія не потрапила до парламенту. І в нинішній виборчій кампанії Литвин не буде серед лідерів — «Литвин–2 країні не потрібен», каже експерт «Українського клубу» Василь Остапчук. За словами аналітика, нинішній Голова ВР може пошукати щастя хіба що у зв’язці з якимось іншим кандидатом у президенти, скажімо, Яценюком.
Експерт «УК» Михайло Горський також відзначає, що лідер Народної партії поволі втрачає образ «господарника» (на противагу політикам). Його базою насамперед є село, однак, як показує практика, Володимир Михайлович просто «товче воду в ступі», не пропонуючи дієвих шляхів вирішення селянських проблем. Тобто стає таким самим «балакуном» і пересічним учасником парламентського розгордіяшу, як і інші політичні гравці.
Коливання рейтингу Володимирові Литвину небайдужі. Про це, зокрема, свідчать спроби «надути» свою популярність за допомогою вочевидь сфабрикованих соціологічних опитувань. Так, учора було оприлюднено нібито результати соцдослідження т. зв. агентства «Українська проектна система» (досі в професійних колах ніхто не знав про існування такої структури). Рейтингові показники, подані цим агентством, мають присмак «липи» і викликають усмішку: виходить, що на виборах Президента Литвина готові підтримати 8,7% українців; за популярністю він іде на третьому місці й от–от наздожене Юлію Тимошенко. А в разі виходу в другий тур Литвин буцімто перемагає і Тимошенко (29,8% проти 24,1%), і навіть Януковича (32,2% проти 30,8%).
Політика — це завжди баланс між образом і реальністю. Але іноді образ стає настільки гіпертрофованим, що починає пожирати свого носія. >>
Хитросплетіння воєн, ідентичність назв військових дій усе більше вказують на їх спільне походження та узгодженість. >>
Дії суміжного підрозділу 425-го окремого штурмового полку «Скеля» у районі Гришиного Донецької області, досліджує вище військове командування. >>
Світ продовжує штормити війнами. Локальні конфлікти давно вже такими не є. Усі вони пазли однієї картини планетарного пожарища війни. >>
31 березня 2019 року — дата, яка мала стати початком великого перезавантаження. >>
У кремлі не підтримають пропозицію президента Володимира Зеленського припинити вогонь на час великодніх свят, мотивуючи це тим, що вона не є "чітко сформульованою" – це дав зрозуміти прессекретар правителя рф Дмитро Пєсков. >>