«Мамин косяк» на «Золотих воротах»

Панк–рок пасує і музеям. Вони принаджують публіку неабияк. У Дубенському замку вже вкотре гоцав рок–фест «Тарас Бульба», а твердиня Золотих воріт у Києві вже всьоме прийняла музичний концерт. У четвер тут грали німецькі музики — гурт MAMASWEED. У перекладі з англійської — «Мамин косяк».

Музвечори на Воротах відбуваються в рамках проекту «Відродимо традиції Софії Київської» (Золоті ворота — споруда заповідника). Концертують із червня до вересня. Ініціаторка забав — співачка Росава. Ціна входу, як у клубі, — 50 гривень. У музеї неповороткий графік відвідин: до 17.30, окрім понеділка. А тепер можна побувати у зручний час на цікавих дійствах. Нещодавно награвав гурт «Очеретяний кіт», наступного четверга буде «Крихітка Цахес». На думку Росави, «зараз міняється спеціалізація архітектурних пам’яток: вони мають приваблювати людей — музикою, виставками, показами мод тощо. Золоті ворота — приміщення з хорошою акустикою. Важливо, щоб ці стіни стояли не просто як монумент, а жили сьогоднішнім життям».

Зважаючи на статечний вік Золотих воріт — десять століть — і специфіку охорони історичної пам’ятки, тут дозволено грати акустичні й напівакустичні концерти. До зали вміщається 200 осіб, проте на MAMASWEED прийшло близько сотні. Дві молодиці читають афішу: «Панк–рок... Ні, от якби джаз чи рок–н–рол...» Що ж, хоч круть, хоч верть, під панк–рок, в основному, витанцьовують підлітки. Але німців тим жанром не звузиш: у репертуарі вчувалися настрої The Doors, The Rolling Stones, Pink Floyd та інших класиків.

...Повзе догори герса. Це підйомні ґратки. Колись їх опускали, замикаючи ворога в кам’яному мішку. Всередині суворо прохолодно, пахне деревом і каменем. Всідаємося на свіженькі вистругані лави. Атмосферно. MAMASWEED починають з умиротвореної композиції на синтезаторі та — вручну — на барабанах. Глядачі поплескують у долоні, попереду мама гойдає дитину в такт. Гітара через плече в одного з гуртівців — на жовтій стрічці з чорним написом: POLICE LINE NOT CROSS («Поліцейська лінія, не перетинати», такими в фільмах огороджують місця злочинів).

Гурт уже грав в Одесі та Дніпропетровську. Соліст GOGO розказує, це був a lot of fun (дуже весело), з «ікра and водка». Дякують українською. Кличуть публіку до танцю. Після в’язкої гітарної партії ритм пульсує, завмирає і — бамм! — наче хтось упустив здоровенну металеву тацю. Звук уже гатить у ворота. Гуртівці просять слухачів підвестися. Ті — спершу «ніхт ферштейн». GOGO й гітарист зістрибують зі сцени, соліст уже на лаві в першому ряду, грає й обіймається з друзями. Якийсь чоловік обхоплює його за шию й фотографується. Публіка розворушується, барабанщик шкварить рок–н–рол... Починається «повільняк». Росава гукає: This is my favorite song! (Це моя улюблена пісня!). Соліст присвячує співанку їй.

У прес–релізі написали про аудиторію, на яку розраховані заходи: «молодь, дорослі віком 20—45 років». Було і двійко слухачів пенсійного вигляду. Рок–молоді — на кілька вух більше. Під кінцеву гітарну кульмінацію музики впрівали, а зал аплодував стоячи. Утнули й міні–слем: коли екстазні панки радісно чубляться і штовхаються всім тілом. Один молодик — навіть у костюмчику.

Трохи менш як за півтори години, почувши MAMASWEED на «біс», люди вдоволено розходяться. Соліст GOGO зауважує: зала чудова. Грали тихіше, ніж зазвичай, але звучали добре. Цікавлюся: що воно таке, панк–рокова «філософія життя»? (так члени гурту кажуть про себе). Виявляється, все просто: «грати, що хочеш, і робити, що хочеш».

Аніта ГРАБСЬКА