Привид молочного ревізора

Днями в Україну приїде європейський комісар із питань АПК: цього разу перевірятимуть молочні підприємства. І якщо останнім пощастить пройти це випробування, європейці матимуть змогу спробувати українські молочні продукти, але, як кажуть, «на один зуб». Вітчизняні ж виробники зможуть тільки похвалитися своїм європейським статусом: зайняти серйозну нішу на цьому ринку найближчим часом їм не вдасться.

Доїти по–європейськи

Торік Єврокомісія уже перевіряла українських молочників, проте результат перевірок виявився незадовільним: понад 80 відсотків наявного в Україні молока не відповідає європейським вимогам, бо рівень бактеріального забруднення в ньому перевищує норму у два, а то й у шість разів.

Таке враження, що цього разу до «гостей» готуються. І досить ретельно: служба державного нагляду Держспоживстандарту України перевірила 937,8 тонни молочної продукції на підприємствах–виробниках та на підприємствах, що спеціалізуються на зберіганні та оптовій реалізації молочної продукції. Вимогам не відповідало трохи менше 20 відсотків «молочки».

Перевірили згущене молоко, вершкове масло, сметану та решту кисломолочної продукції. Найпоширенішим виявилось додавання замість молочного жиру рослинних, зокрема пальмової, олії. Крім того, на упаковці виробники називали молочними продукти, вироблені із сухого знежиреного молока, сухих вершків, лактози, сухої сироватки та води.

Проте основною проблемою у Держспоживстандарті назвали низьку якість сировини, зокрема молока. Адже більшу частину його збирають від населення, де корів доять вручну і часто просто на полі. В Європі ж якісним називають лише те молоко, яке взагалі не контактує з людьми чи повітрям. Тільки так можна забезпечити незначний рівень бактерій у продукті. А щоб їхня кількість не зростала за час перевезення, щойно зібране молоко треба якомога швидше охолодити.

В Україні дійсно є господарства, які можуть постачати виробників висококласним молоком, проте кількість дійсно якісної сировини недостатня, щоб забезпечити всіх охочих. Виробники зізнаються: якісне, виготовлене за європейськими технологіями молоко доводиться розбавляти звичайним — аби хоч якось вийти на необхідні обсяги.

Домашнє — удвічі дешевше

Однак навіть звичайного молока часто не вистачає — через скорочення поголів’я худоби: загалом по Україні торік кількість ВРХ зменшилася на 6,5 відсотка. Так, в агропідприємствах із минулорічного поголів’я у 670 тис. залишилось лише 627 тис. Не краща ситуація й «у дворах»: з 2,4 мільйона голів у минулому році цьогоріч залишилось близько 2,3 мільйона корів.

Саме так з’являється дефіцит. Вдосталь молока тільки влітку, коли завдяки природному випасу кількість надоїв значно зростає. Проте й тут починаються проблеми: корови дають забагато молока, закупити все одразу неможливо. Крім того, у спеку селянам важко вберегти зібране молоко від скисання.

Як наслідок — падає закупівельна ціна. Причому молоко від населення традиційно дешевше за зібране на підприємстві: ціна за літр відрізняється майже удвічі. Так, нині базова ціна для населення становить 1,1 гривні. Якщо ж врахувати доплати за вміст білка, то середня ціна — близько 1,3 гривні за літр. Середня ж ціна для підприємств — від 2,1 до 2,5 гривні. «Є регіон у Миколаївській області, де ми платимо аж 1,7 гривні — там така ринкова ситуація, адже молока дуже мало, і якщо ми опустимо ціну, то селяни повезуть своє молоко конкурентам», — розказав «УМ» генеральний директор ЗАТ «Молочний альянс» Сергій Вовченко. Таку різницю в ціні переробники пояснюють не тільки тим, що у господарств більша собівартість, а ще й тим, що селянське молоко треба аж двічі пастеризувати, а перед цим механічно очистити — це додаткові затрати.

Узимку ж закупівельні ціни вищі, проте обсяги молока падають. Більшість селян–власників ВРХ хоче, щоб корова телилася взимку: тоді селяни не на полі й можуть доглядати за телям. Крім того, до весни теля виросте настільки, щоб самостійно пастися. «Відповідно зимою корова два місяці не доїться, молока немає. І от із грудня по березень — дефіцит молока. Тоді як у сільгосппідприємствах у принципі питання сезонності не таке актуальне: там є зоотехнік, ветлікар і народжування корів іде за графіком. Тому корови дояться весь рік», — пояснив Вовченко.

Таким чином, щоб зібрати достатньо молока, підприємствам доводиться завозити його із сусідніх областей. «Сировину беремо звідусіль, де тільки можна. Зазвичай, нормальне «плече» — в радіусі 100 кілометрів від заводу. Проте в Україні ситуація із сировиною така, що територію треба розширювати, тож доводиться брати молоко за 320—350 кілометрів. Окрім того, що далекувато, це також додаткові витрати. Проте іншого виходу нема», — розказав переробник.

Молочарство відродиться за три роки?

Вирішити проблему ціни і якості наші урядовці намагались не раз. Так, очільниця уряду Юлія Тимошенко запропонувала свій варіант: створювати сільгоспкооперативи. Мовляв, тоді люди самі об’єднаються й продаватимуть молоко за справедливою ціною. Проте, самі селяни об’єднуватись не поспішають, адже для кооперативів також треба закупити й утримувати відповідну охолоджувальну та очищувальну техніку.

Ще один варіант — інтегрувати виробництво, щоби молочні підприємства самі створювали тваринницькі ферми та забезпечували себе необхідною кількістю молока. Проте до такої пропозиції молочники ставляться також скептично. «Ми мали колись 16 господарств, та, на щастя, від них спекалися — були лише збитки», — розказав Сергій Вовченко. За його підрахунками, сьогодні створення одного тваринницького комплексу, який би виробляв близько 100 тонн високоякісного молока, обійдеться у 20 мільйонів доларів.

«Щоб забезпечити себе молоком, нам необхідно спорудити близько 18 таких комплексів. Потрібних для цього коштів не маємо, тож про власне виробництво молока думати зарано. Думаю, молочарство відродиться за 3—6 років. Причому — саме у вигляді потужних тваринницьких ферм, які активно впроваджуватимуть нові технології», — додав він.

Дуже небезпечний експорт

Нині частина української молочної продукції відповідає вимогам європейського ринку. «Але на європейський ринок її не пустять до того часу, доки вихідна сировина також не буде відповідати вимогам європейського ринку», — упевнений гендиректор «Молочного альянсу».

Наразі в Україні лише 20 відсотків молока відповідає європейським вимогам. Якщо ж його частку такого вдасться збільшити на 10—15 відсотків, то вітчизняні виробники зможуть вийти «на Європу», хоча не завоюють навіть один відсоток ринку.

Проте, як показує досвід, поспішати з експортом не варто. Поки що українські молочники експортують продукцію переважно до Росії. Однак підприємства, які отримали згоду від РФ, перебувають у безпосередній залежності від доброї волі сусідів. « Співвідношення споживання, наприклад, сирів у Росії та в Україні становить 60 на 40. Це дуже небезпечні цифри, тому що ми у значній залежності від Росії: адже будь–які політичні розбіжності, будь–який недогляд за якістю продукції — й для нас кордон буде закритим, з’являться неабиякі збитки», — зазначає Сергій Вовченко.

Однак і повністю відмовитись від експорту виробники не планують: якщо уряд буде систематично хоча б раз на квартал повертати ПДВ, то підприємствам не знадобляться кредити. Завдяки цьому експорт буде значно вигіднішим за виробництво на внутрішній ринок, зазначають експерти.