Відпустка завдовжки 2000 кілометрів

Цих трьох підтягнутих чоловіків власкор «УМ» зустрів на полтавському березі Ворскли вже в сутінках. Велосипедисти–аматори з міста Макіївка Валентин Бублик, В’ячеслав Бірюков і Артур Сасік прибули до Полтави надвечір і саме готувалися до відпочинку у своїх наметах. Наступного дня зранку вони ознайомилися з історичними пам’ятками у центрі міста й на полі відомої битви та вирушили далі. Їхній шлях із Донбасу до древнього Чернігова проліг через Полтаву та колишню гетьманську столицю Батурин. Додому ж поїдуть через Київ, Канів, Черкаси... Загалом «намотають» на колеса своїх «великів» близько двох тисяч кілометрів.

Ні, це зовсім не екстрим і не прагнення встановити якісь рекорди. Саме такі неблизькі подорожі Україною на велосипедах для них стали звичною формою відпочинку під час літніх відпусток. Власне, альтернативою ще традиційнішому відпочинку «лежачому», пляжному... Всі вони мають різні професії. 52–річний Валентин Бублик працює лікарем–неврологом, його ровесник В’ячеслав Бірюков — викладачем на кафедрі фізвиховання університету внутрішніх справ, 27–річний Артур Сасік має фах будівельника і дизайнера. Об’єднує їх передов­сім захоплення — гирьовий спорт, у якому досягли неабияких успіхів, у тому числі й на міжнародних змаганнях (тренуються самі й уже тренують інших у спортклубі «Зарево» Макіївського металургійного заводу).

А ще — жага нових вражень і відкриттів під час подібних мандрів. Згадане «тріо» об’їхало вже практично всю Україну: від Луганська, Одеси та Криму до Карпат. «У такий спосіб ми пізнаємо, вивчаємо історію свого роду й народу, — говорить Валентин Бублик. — Скажімо, цього разу в подорож прихопив із собою документи, які є родинними реліквіями, бо ж пов’язані з діяльністю мого прадіда, котрий у «дореволюційні» часи очолював фінансовий відділ губернської управи в Чернігові. Сподіваюся знайти в цьо­му місті й інші його «сліди».

Харчовий раціон мандрівників під час таких подорожей досить невибагливий. До того ж останнім часом у нас з’явилося немало придорожніх кафе (особливо у невеликих селищах, райцентрах), де можна перекусити смачно і недорого. А коли захочеться чогось домашнього? Воно обходиться ще дешевше. Ексклюзивним рецептом «добування» таких страв із читачами «УМ» поділився Валентин Бублик: «От під’їжджаємо ми до гуцульської садиби в Івано–Франківській області й питаємо ґазду: «Вуйку, а в тебе кури несуться?» — «Дякувати Богу», — чуємо у відповідь. «Але ж у нас, на Донбасі, яйця ліпші, ніж у вас!» — «Та не може бути!» — запевняє господар і одразу виносить нам десяток яєць для «порівняльної» проби. З’їдаємо їх, а я веду своєї: «У моєї жінки борщ виходить смачніший, ніж у твоєї». Гуцул, звісно, не погоджується і запрошує скуштувати ще й борщику, бринзи, чайку... Після такого розкішного обіду нам залишається тільки похвалити дружину господаря і подякувати останньому за гостинність».