Золотий пісок

Сьогодні, у час «пік» кримського купального сезону, на півострові, за повідомленням санепідеміологів, функціонує аж 324 морські пляжі. Здається, вдосталь, аби задовольнити попит кількамільйонної армії місцевого і приїжджого люду на «водні процедури». Тим паче що цьогоріч через фінансову кризу ця армія вже недорахувалася сотні тисяч «бійців». Але навіть попри це деякі власники й орендарі пляжних територій ладні й надалі вперто уподібнюватися безсмертному герою Ільфа і Петрова, який зметикував брати гроші за прохід до гірського провалля…

Алупкинські мотиви

У маленькій Алупці непосвяченому туристу самотужки відшукати шпаринку на шляху до моря майже неможливо. Скрізь буде натикатися на суцільну стіну парканів чи металевих огорож. Тільки «аборигенам» до снаги вивести якоюсь «партизанською» стежиною до дикого берега, зазвичай, на межі двох санаторіїв. Причина банальна — дев’ятитисячне курортне місто, щільно затиснуте між морем і південними схилами Ай–Петрі, не має жодного, бодай крихітного, законного пляжу. Геть уся берегова лінія закріплена здебільшого між профільними санаторіями.

Зрозуміло, інтерес місцевих жителів та «дикунів», котрі у них наразі знімають кутки, і так би мовити господарюючих суб’єктів різниться. Настільки кардинально, що на початку літа невдоволений народ у тій же Алупці (а ще — Массандрі, Гурзуфі, Сімеїзі) заходився прориватися до моря за допомогою ломів і автогенів. «Революційний» почин земляків здебільшого підтримала місцева влада. І навіть відважилась ухвалити рішення щодо забезпечення вільного доступу до всіх запарканних майданчиків. «Завдяки цим скандалам у пресі, — зізнався мені мер Алупки Андрій Харитонов, — до нас прибігли інвестори — українські, російські, — всі, у кого є договір оренди пляжної зони. Мовляв: «Ми не хочемо війни». У присутності ініціативної групи від громадськості домовилися, що вони відкриють свої пляжі. Сподіваюсь на це. Поки що єдиний закритий пляж — той, котрий начебто належить Сацюку (мається на увазі Володимир Сацюк — колишній перший заступник голови СБУ, господар «таємної вечері» з отруєнням Віктора Ющенка. — Авт.). Хоча в жодному документі прізвища Сацюка немає. Пляж офіційно орендує Кримська єпархія. Але ніхто з її священиків тут не купається. Бо єпархія через вісім днів після отримання офіційних документів оренди здала його в суборенду».

В інтерпретації ж митрополита Сімферопольського і Кримського УПЦ (МП) Лазаря це виглядає дещо інакше. «Я думаю, — повідомив ієрарх агенції «Є–Крим», — що даремно народ так хвилюється. Якщо комусь потрібно там відпочити, то нехай звертається до мене — і, будь ласка, відпочивайте. Я керувався саме тим, щоб був пляж для священиків. Ми ж усі бородаті, волохаті. Чи зручно буде народу, якщо ми будемо разом із ним валятись?».

Відкрити всі пляжі

Прикметно, що очільники Криму теж переймаються турботою про «паству». У кабінетах місцевої Ради міністрів за дорученням спікера Анатолія Гриценка доопрацьовують нову постанову (першу було затверджено 10 липня. — Авт.) про безкоштовний допуск на пляжі, щоправда, тільки комунальної власності. Одночасно республіканським комітетам і міністерствам дано доручення скасувати всі відомчі накази, котрими встановлено плату за відвідування місць масового відпочинку та об’єктів природно–заповідного фонду.

Нещодавно робоча група під орудою першого заступника керівника уряду Едуарда Гривковського навіть устигла перевірити, як це виконується на місцях, зокрема в Євпаторії. І що ж? Перевіряльники і запрошені представники ЗМІ зіткнулись із банальним окозамилюванням: табличку «Вхід платний» на колишньому пляжі «Золотий» у центрі міста, схоже, зняли тільки перед їхньою появою. Хоча орендарі запевнили, що платні лише послуги — душ, навіси, туалет. Самі ж пляжники повідомили журналістам, що плату за вхід не беруть лише за наявності санаторної книжки.

У Ялті народу відведено тільки два комунальні пляжі — «Приморський» і «Дельфін», та ще частину «Массандрівського». Решта визначені як лікувальні чи оздоровчі. Відтак розраховані винятково на відпочивальників із санаторними путівками або з разовими абонементами, вартість котрих — 20—50 гривень.

Традиційно «вирізняється» головний курорт столичного Сімферопольського району — Миколаївка. Рішенням тутешньої селищної ради перед входом на пляж встановили турнікет і брали по дві гривні «з носа». І хоча під час рейду урядовців ту «вертушку» «болгаркою» показово зрізали, доморощені «касири» все одно не вгамовуються. Це при тому, що море у Миколаївці чи не найбрудніше на всьому півострові, зручностей на пляжі — майже ніяких, від відпочивальників — одні нарікання, констатують у кримському Міністерстві курортів. Відтак — готують відповідні документи для прокуратури.

«Прокуратура — на боці громадян та інтересів держави, — каже заступник кримського прокурора Таміла Дробицька. — Ми пред’являли і пред’являтимемо позови, виносили і виноситимемо протести, хоча органи місцевого самоврядування мають першими реагувати на порушення. Бо ж вони є господарями пляжної землі. Усе, що на березі, — власність територіальної громади. І саме вона на своїй території стежить за законністю».

А ТИМ ЧАСОМ...

Прокуратурою Судака, як повідомила прес–служба кримської прокуратури, винесено протести на рішення міськради, якою санкціоновано збір грошей із пляжників. Приводом для прокурорського реагування стали скарги туристів, які на шляху до моря зустрічають перешкоди у вигляді огорож, зокрема на підступах до гори Алчак–Кая і мису Чабан–Кале. За прохід цим маршрутом потрібно платити. Проте слідів благоустрою місцини не помітно, скрізь панує антисанітарія. З’ясувалося також, що у «збиральників податей» немає жодних документів на землю. Тому прокуратура опротестувала рішення про дозвіл діяльності підприємців. Перевірка триває.