Куди можна поспішати у 85 років? Мабуть, із кількох підказок навряд чи хтось обере малоймовірну — «На роботу». Між тим, це — правильна відповідь, якщо йтиметься про Івана Жукова. Кореспондент «УМ» кілька разів зрання телефонував йому додому і неодмінно запізнювався із дзвінком. Донька Людмила щоразу вибачалася: «Тато вже поїхав на роботу».

Непосидючий (попри не дуже слухняні після важких поранень обидві ноги), «нафарширований» воєнними трофеями (у грудях дотепер носить фашистську кулю, а в легенях — осколок артилерійського снаряда), Іван Андрійович поспішає на допомогу людям з обмеженими можливостями. У 1992 році він із власної ініціативи створив обласну асоціацію інвалідів і відтоді переймається проблемами прикарпатців, котрі зазнали каліцтва на війні, на роботі, в побуті чи народилися з невиліковними недугами. Уже не раз хотів «зав’язати» з цими щоденними клопотами, проте підопічні просять залишитися. Без вас, кажуть, асоціація зникне. Отже, щоранку мусить їхати на роботу — в маленьку кімнату–офіс у спальному мікрорайоні обласного центру.