«Французька весна» з Фанні Ардан

      Навесні завжди хочеться кудись за горизонт. Може, в Цюріх, може, в Амстердам-Будапешт, і вже напевне в Париж. Але в квітні можна не виїздити за прикордонні стовпці, а спокійно залишитися у Києві, або поїхати в Харків, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк чи Одесу і там ви застанете якщо не Париж, то Францію точно — із 1 по 30 квітня у нас проходитимуть Дні французької культури. Мовою дипломатів, якою дуже добре володіє Посол Франції в Україні Філіп де Сюремен, це звучить так: «Напередодні вступу до ЄС нових членів ми хотіли показати, яким важливим партнером є для нас Україна».

      «Приїзд Фанні Ардан не повинен затьмарювати інших подій», — було сказано на прес-конференції, присвяченій «Французькій весні». Він і не затьмарює, просто матеріалізація у Києві цієї французької кінозірки, фатальної «сусідки», яка 2 квітня в кінотеатрі «Київ» відкриє свою ретроспективу, що не кажіть, а розбурхує уяву. Французькі зірки потроху відкривають для себе Україну, в Києві вже були Ален Делон, Катрін Деньов, П'єр Рішар, Жан Рено, днями Жерар Депардьє, до речі, частий партнер Фанні Ардан по фільмах, і, як стверджує преса, давній близький друг актриси. А в рамках ретроспективи (2-8 квітня) фільмів за участю Фанні Ардан на нас чекають  6 картин — «Сусідка» Франсуа Трюффо(1981), «Веселенька неділя» Франсуа Трюффо(1983), «Злегка «голубий» Габріеля Агіона(1995), «8 жінок» Франсуа Озона(2001), «Каллас назавжди» Франко Дзефіреллі(2001), «Наталі...» Анн Фонтен(2003). Французький кінематограф, може, найлегший і найулюбленіший із європейських, представлений у рамках «Французької весни»  дуже потужно, — крім ретроспективи Фанні Ардан, фестиваль «Нові імена в кінематографі» презентує шість повнометражних  і успішних французьких дебютів, але, на жаль, поза межами Києва — у Львові, Харкові, Дніпропетровську і Донецьку; «Довга ніч короткого метражу» — це шість годин безперервного показу, тут і документалістика, і анімація, і німе кіно, й ігрове, і відомі імена і «жовторотики»; і на десерт —фестиваль допрем'єрних показів у кінотеатрі «Україна», це свіжі, олауреачені французькі картини виробництва 2003 року: «Маленька Лілі» Клода Міллера, «Його брат» Патріса Шеро, «Нашестя варварів» Дені Аркана, «Приємної подорожі» Жан-Поля Рапно, «Сміх та покарання» Ізабель Доваль, «Батько та сини» Мішеля Бужеля.

      Українську і французьку культуру поєднує не так мало, як здається — Анна Ярославна, це, звичайно, найпереконливіший приклад, але ж і Евеліна Ганська — дружина Бальзака, і дослідження Боплана, і київський бог паризької балетної сцени Серж Лифар. Його французи шанують дуже високо, і саме його вечором вирішили відкрити «Французьку весну» 1 квітня, а 2, до речі, 100-річчя з дня його народження за однією версією, бо за другою все-таки 99-річчя. Яка б дата не була, а 1 квітня в Національній опері прима-балерина Паризької опери Крістіан Влассі та провідний танцюрист Жільбер Маєр разом із київською трупою відтворять балет Лифаря 1943 року «Сюїта в білому», а директор кінематеки балетного мистецтва Франції Патрік Бансар представить уривки з архівних кінострічок про Сержа Лифаря. 1, 2 і 3 квітня на фасаді консерваторії вечорами французькі аси із творчого колективу «Скерцо» творитимуть «Скульптури зі світла» за допомогою лазерних технологій. Під час великих масових дійств шоу «Скерцо» незамінне — вони брали участь у святкуванні 100-річчя Ейфелевої вежі, відкритті «Стад де Франс», у запуску швидкісного потягу, вони співпрацюють із композитором Жан-Мішелем Жарром та дизайнерами одягу — Кензо і Пако Рабаном. Картинки з життя України і Франції на фасаді консерваторії з'являтимуться перші три дні квітня о 20.30. «Лазерне шоу — це незвичайне шоу, але ми прагнули здивувати київського глядача», — сказав Філіп де Сюремен. Крім лазерного «театру», буде ще один незвичайний театр — «Єдиноріг», цирковий. Створений у 1986 році у місті Ліль театр одразу став у стрій оригінальних колективів, а вистава «Ярмарковий звіринець», яку покажуть у всіх фестивальних містах, балансує на межі фантасмагорії і позиціонується як «сімейне видовище», цікаве і дітям, і дорослим. У Києві «Ярмарковий звіринець» можна побачити 27 квітня у театрі імені І. Франка. 28-29 на «Вільній сцені» Дмитра Богомазова відбудеться прем'єра вистави «Роберто Зукко» за п'єсою сучасного французького драматурга Бернар-Марі Кольтеса, у ролі Зукко — Віталій Лінецький.

      У «Французькій весні» ще є чималий блок візуального мистецтва, правда, щоб побачити, наприклад,  виставку «Луврська колекція гравюр — класична спадщина в інтерпретації сучасних художників», треба купувати квиток до Дніпропетровська, а фотовиставкою угорця, закоханого в Париж «Андре Кертес: моя Франція» можна милуватися лише у Львові, а задля виставки «Плакати, які слід прочитати — твори сучасних художників і поетів» треба викроїти день в Одесі. Шанувальникам арту  є сенс навідатися в Київ заради трьох речей — щоб побачити погляд французької жінки на сучасний світ (виставка «Де жінки?» у Центрі сучасного мистецтва), щоб на власні очі переконатися в існуванні наративного фігуративу і познайомитися із трьома його представниками ( виставка Ерро, Клазена та Монорі «Булгаков, або дух свободи» в Національному художньому музеї України) та вшанувати пам'ять художника наративного фігуративу, що використовував колаж як засіб самовираження (виставка пам'яті Лебуша  у Французькому культурному центрі в Україні).

      Музичний жанр буде представлений винятково у формі ділогу. 8 квітня у ПК КПІ гурт «ВВ», який вніс чималий вклад у французько-українські культурні взаємини своїм 4-річним проживанням у Парижі і пошлюбленням із француженками, гратиме спільний концерт із французькими рок-н-рольниками «Бікіні машін», які запалюють танцювальні майданчики поєднанням музики 60-х із присмаком електроніки. 21-22 квітня київськими концертами розпочинає міні-турне Україною джазовий ансамбль «Октовойс», створений відомим музикантом Сільвеном Бьофом, у проекті «Париж — Київ Експрес» беруть участь і шість українських джазистів, це буде нове прочитання фольклору країн Центральної Європи. І нарешті 29-30 квітня  Симфонічний оркестр Національної філармонії у своєму приміщенні гратиме французьку музику — першого дня концертом «Пам'яті Кармен» диригуватиме українець Микола Дядюра, а 30 — твори Равеля, Сезара Франка, Анрі Дютійо інтерпретуватиме француз Паскаль Рофе.

      Залишається література і мода. Щоб не інтригувати довго, скоро розчарую — дефіле модних паризьких кутюр'є не буде, напевне фешн-бізнес вважається достатньо комерційним, щоб пробиватися самому, без підтримки держбюджету і Міністерства закордонних справ, але  і дуже дорогим задоволенням для днів будь-якої культури, навіть французької. А французьку літературу представлятиме письменник і журналіст Жіль Лапуж, він і вручить 16 квітня премію імені Сковороди, якою зазвичай Французьке посольство нагороджує кращі переклади в царині художньої літератури і гуманітарних та суспільних наук. А директор часопису «Французька етнологія» Жан Кюїзенья 23 квітня представить спеціальний номер журналу, присвячений Україні.

      30 квітня також розпочинається Рік Польщі в Україні, а тільки-но в грудні минулого закінчилися широкомасштабні Дні німецької культури, які скрупульозно і з розмахом готували посольство і Гьоте-інститут. Не так важливо, хто до кого йде — гора чи Магомет, важливо цікавитися, пізнавати і порівнювати, занурюватися в чуже і пишатися своїм.

Робота з виставки «Де жiнки?»