Навесні завжди хочеться кудись за горизонт. Може, в Цюріх, може, в Амстердам-Будапешт, і вже напевне в Париж. Але в квітні можна не виїздити за прикордонні стовпці, а спокійно залишитися у Києві, або поїхати в Харків, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк чи Одесу і там ви застанете якщо не Париж, то Францію точно — із 1 по 30 квітня у нас проходитимуть Дні французької культури. Мовою дипломатів, якою дуже добре володіє Посол Франції в Україні Філіп де Сюремен, це звучить так: «Напередодні вступу до ЄС нових членів ми хотіли показати, яким важливим партнером є для нас Україна».

Ранок. За спиною матушки Марії — село. Навколо — жита. Вона йде в сусідню Тернівку до церкви. Раптом від панської економії вилітає на чорному коні він, Антихрист. «Іди до мене сьогодні!». Його очі-вуглини пропалюють Марфу наскрізь. Перелякана жінка біжить додому і чекає, поки повернеться з міста чоловік. На другий день чорний вихор налетів на матушку, зірвав її з місця й поніс у снопи. А скільки він бавився з Марією, ніхто вже не дізнається. Бо по тому вона ходила й питала в усіх, де любий Антихрист. І завернуть її додому, а вона все одно ходить, шукає того виродка на коні. Знайшла... В очереті, без одягу, мертва.

Мене по-справжньому тішить те, що останні десять років я нічого читати не мушу. Жодні мої обов'язки ніяк не пов'язані з необхідністю читати. Моє щоденне життя так само цілком не може залежати від того, що треба було би вичитати з газет. Тому можу це робити тоді, коли хочу, і так, як мені хочеться.