Сон у руку,

      У селі Червона Слобода Черкаського району людям є про що потеревенити на перелазах, а саме — про те, як місцевий дядько написав гарантові листа і що з того вийшло.

      Якось приснився сільському чоловікові сон: буцімто наш шановний Президент подарував йому велосипед. Дядько вранці протер очі, знайшов ручку та папір і сів писати Кучмі у столицю. Мовляв, дорогий ви наш, я знаю вас як чуйну та порядну людину, небайдужу до проблем свого народу. А тут побачив вас у своєму сні, де ви розщедрилися мені на велосипед. То й подумав, чом би сну й не здійснитися?  Я ж за вас буду скрізь голосувати й казатиму, яка у вас добра душа.

      Словом, полетів лист-послання до Києва в Адміністрацію Президента. А тамтешні клерки, певно, не вчитуючись у деталі прохання, відфутболили  його назад, у Черкаську обласну державну адміністрацію. А звідти дбайливі чиновники переслали його ще ближче до дядька — у Черкаську районну адміністрацію. Там управлінці почухали потилицю й написали листа до сільського голови Червоної Слободи Миколи Котка з тонким натяком: мовляв, ваші писали, то ви й розбирайтеся. Але при чому тут сільський голова? Не до нього ж дядько звертався за «великом»! «Я їм кажу,  купуйте швидше той велосипед, бо, не виключено, що присниться чоловікові невдовзі шестисотий «Мерседес», то тоді дорожче буде», — розповідає власкору «УМ» сільський голова пан Микола.

      За його словами, таке послання до високих посадовців у Червоній Слободі не перше. Кілька років тому інший односельчанин писав Кучмі, прохаючи матеріальну допомогу. Лист так само пройшов по чиновницькій «каруселі», повернувшись сільському голові. Той запросив чоловіка-скаржника, аби переговорити, розпитати, що та як. Як же був здивований дядько таким поворотом подій, усе обурювався: «Хіба я вам писав»? I дорікав сільському голові: «Якщо у Президента немає копійки, то хоч би штани чи піджак прислав абощо».

      Микола Васильович розповів «УМ», що нині в нього на столі лежить ще  й лист, який надійшов з уряду Віктора Януковича. Релігійна громада Московського патріархату просила у Прем'єра грошей на зведення у Червоній Слободі храму. А крайнім знову зробили сільського голову.

      Можливо, ці випадки листування простих смертних із владою як обраною, так і призначеною, здадуться комусь малозначущими і не вартими газетної площі, але, на наш погляд, з цієї сільської «кумедії» пора зробити як мінімум два висновки. По-перше, людям час перестати вірити в те, що Президент із Прем'єром існують, щоб розсипати всім і кожному «манну небесну», їхнє завдання — ефективно керувати країною, щоб кожен на ту «манну» міг заробити сам. Та й не можуть вони кожному наліво й направо роздавати велосипеди — на це жодного бюджету не вистачить.

       По-друге, слід не забувати про практику вітчизняних чиновників спускати всі скарги, навіть дуже значущі, вниз і пам'ятати: якщо хочете досягти результату, а не просто забруднити папір чорнилом, то потрібно починати скаржитися у свої рідні район чи область на ім'я конкретних держслужбовців, а не посилати листи «у столицю Кучмі». Бо їх все одно завернуть у ваше рідне село, тобто так чи інакше покладуть на стіл тому, на кого ви скаржитеся.