Українська в Криму

За статистикою, 200 тисяч українців Криму вважають рідною українську мову. Серед них і ті, хто не розмовляє нею в родині, але усвідомлює себе українцем. Утім досі чимало службовців не розуміють української. А в бібліотеці нашого Таврійського національного університету імені Володимира Вернадського досі бракує українських видань — наприклад, тільки один двотомник Олекси Стороженка, зате є повне видання творів Ярослава Галана. Якщо ж у малому читальному залі доводиться замовляти україномовні журнали (наприклад, «Мовознавство»), то персонал просто не шукає ці видання або робить усе з запізненням на добу, хоча журнал лежатиме на близькій полиці.

Українським був і є

Коли ж Крим буде українським? Насправді він таким є і був. За дослідженнями професора Омеляна Пріцака (Гарвард), у ХVIII столітті у Криму було вже 220 тисяч українців — більше, ніж кримських татар. У 1954 р. українців було 900 тис. Потім цифра зменшується: від 700 тис. до 300 тис. (!), оскільки українців — траплялося, що й проти їхнього бажання, — записували росіянами. Людину ставили перед фактом, коли вона одержувала паспорт (на щастя, мою родину така ситуація оминула). У 1920—1930–х рр. під час українізації кримські росіяни переробляли свої прізвища на український лад. Згодом українці почали русифікуватися. У 1972 р. наш викладач української літератури другої половини ХІХ століття, доктор філологічних наук професор Петро Киричок заохотив кримських учителів зробити перепис у селах і отримав дані: у Криму — 1 млн. 272 українці.

Проблема українських шкіл з’явилася не вчора. За свідченнями тих, хто пішов у перший клас наприкінці 1960–х рр., у сімферопольських школах українську викладали не на найвищому рівні. Кримчанин міг добре вивчити українську мову, але це був шанс долі: «пощастить — не пощастить». Скажімо, у с. Курське Білогірського району українську мову в 1960–х рр. викладали сумлінно. На жаль, ця «лотерея» триває й досі.

Українців — найбільше

Зазирнемо в глибше минуле. Сьогодні стають відомими документи Організації українських націоналістів щодо Криму. Доктор Володимир Сергійчук писав: «Приділяючи особливу увагу південно–східним теренам України, Провід ОУН не випускав із поля зору і проблеми відродження українства в Криму. Тим паче що великої втрати зазнало націоналістичне підпілля в Південній Україні, коли окупантам вдалося вислідити в Джанкої провідника ОУН на Крим Степана Теслю. Його довго тримали в застінках гестапо й намагалися вивідати про мережу ОУН у Криму, але без результатів».

У 1942 році «Вісті з Криму» (на основі повідомлень із місця й інформацій преси) зафіксували: «Крим приєднано до «Райхкомісаріату Україна», причому до самого Криму зачислено частину Миколаївської й Запорізької областей. Крим мають обсадити італійці (поголоски). Склад населення Криму приблизно тепер такий: 30—40 відсотків — українці, 30 відсотків — татари, 15 відсотків — москалі, решта (15—25 відсотків) — греки, болгари, турки, грузини та ін. Німців большевики вивезли у роки війни на Волгу. Всього населення в Криму до війни було 1 150 000». Далі: «Українці в Криму представляються не найкраще. Русифікація зробила серед них значний поступ. Вони загалом перестрашені, без ініціятиви, малоактивні. Сумної слави тип «совітської людини» тут не перевівся. Однак завдяки нечисленним, свідомим і повним запалу одиницям і в Криму почало відроджуватись українське національне життя. 2 червня 1942 року відбулась у Симферопільському Міському Театрі перша вистава для цивільного населення опери «Запорожець за Дунаєм». Виставу дав новостворений український музично–драматичний театр під режисурою п. Петренка».

Німці підтримували росіян

У Сімферополі на той час діяла українська початкова школа. Відчувалася нестача шкільних підручників та приладдя. Планувалося збільшити кількість українських народних шкіл та заснувати дві українські гімназії: для хлопців і для дівчат. Українці в Криму намагалися в час війни також відновити Українську церкву, та складно було відшукати відповідного священика. Пробували й заснувати український часопис, однак німці на те дозволу не дали. Натомість росіяни дістали дозвіл видавати «Голос Крыма». Виходив також татарський часопис «Азат Крим». Тогочасні дописувачі стверджували, що татари ставляться до українців прихильно: «Татарську верхівку більшовики знищили, а ті, що сьогодні вибились на чоло татарського руху, є часто германофілами. Під впливом українців татари розпочали боротьбу проти русифікації». Про активність росіян свідчило те, що в Сімферополі вони встигли на 80 відсотків опанувати управу й поліцію. Розвинули потужну агітацію за «Єдину недєліму». На Крим прибуло багато російських емігрантів із Німеччини. Вони поширювали свою пресу і вели роботу виразно протиукраїнську.

Господарське життя Криму також намагалися опанувати росіяни. «У Віртшафтскомандо «зондерфірерами» є самі москалі, — зазначається в документах ОУН, які наводить Володимир Сергійчук. — Новоорганізоване кооперативне товариство «Крим–Союз» відкрило ряд споживчих крамниць, через які села дістають сільськогосподарський дрібний інвентар (граблі, вила, шнури). «Крим–Союз» веде переговори з німецькою фірмою торгівлі зі сходом у справі постачання до Німеччини».

За свободу — з татарами

Доповідач восени 1942 року писав, що з підземних багатств Криму знані залізні руди (біля Керчі) і сіль, яку добувають уздовж чорноморського узбережжя у великих кількостях. Під сучасний момент населення Південної України, яке отримувало кримську сіль, мусить обмежувати її споживлення через те, що влада не наладнала відповідно го транспорту.

Кримська промисловість була зосереджена в Сімферополі, в Севастополі і Керчі; тут виробляли консерви (рибні), були заводи овочевих виробів, тютюнових, шкіряних, але внаслідок воєнних руйнувань усе це перестало діяти. А робітництво по селах шукає можливостей прожитку. Населення Криму в 1926 році налічувало 720 000, через 15 років воно збільшилося до мільйона. Нараховують тут 37 різних національностей, з того українці становлять 37 відсотків, татари — 31 відсоток, москалі — 14 відсотків й інші — 18 відсотків. Українці живуть у великих кількостях по селах, а москалі — по містах.

Серед населення Криму сильно відчувається русифікаційна робота колишньої царської Росії, а відтак — більшовицької. «Та все вдавалося тільки частково, а скрізь вживана, як розмовна в Криму московська мова не зцементувала різних національностей в одне, — писав дописувач. — Після втечі більшовиків виникло питання національних різниць. І так москалі почали всілякими засобами поширювати ідею «єдінства і нєдєлімства». Цим вони насторожили проти себе татар, які хоч не представляють якоїсь реальної сили і підпорядковуються всякій владі, яка буде на Криму, — та звернули їх прихильніше в бік українців».

У політичному житті кримських українців дописувач помічав велике пожвавлення: «З кожним днем зростають кадри самостійницьких сил. Безвислідними показалися усі намагання окупантів, голос крові кримських українців кличе до національного підйому, до росту революційних сил, до боротьби пліч–о–пліч з іншими українськими землями за Українську Державу».

Ольга СМОЛЬНИЦЬКА

ЦИТАТА «УМ»

«Кримський півострів своєю поверхнею (25.700 км. кв.) дорівнює поверхні пересічної області з часів більшовицького режиму. Крим розділяється на дві різко відмежовані частини, а саме: на північно–степову — рівнинну, урожайну, підсоння майже такого, як і на інших українських землях з переважаючою більшістю українського населення, — і на південну — гористу заліснену, малоурожайну середземноморського підсоння, з більшістю неукраїнського, а татарського та московського елементів. На пограниччі цих двох частин розташоване місто Сімферополь. В українській частині Криму сіють багато пшениці, скрізь вирощують багато городини (баклажани, кавуни, дині), в південних садять найкращі сорти тютюну».

Вісті з Криму, вересень 1942 р.

ДОВІДКА «УМ»

20 листопада 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ «Про деякі заходи щодо розвитку гуманітарної сфери в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі». Згідно з документом, слід було розширити мережу навчальних закладів усіх типів з українською мовою навчання в населених пунктах АРК, зокрема в містах Армянську і Феодосії, та надати їм відповідну організаційно–методичну допомогу; відкрити додаткові класи і групи з українською мовою навчання в закладах з іншими мовами навчання і профільні класи з поглибленим вивченням української мови та літератури; забезпечити україномовними підручниками та посібниками учнів загальноосвітніх і професійно–технічних, студентів вищих навчальних закладів; організувати забезпечення навчальних закладів усіх типів педагогічними, науково–педагогічними працівниками для викладання українською мовою; оновлювати та поповнювати фонди бібліотек публічних та навчальних закладів сучасною книжковою продукцією та періодичними виданнями українською мовою.

Також Президент доручив органам влади організувати проведення циклу виставок «Скарби народного мистецтва України» та гастролей україномовних театральних колективів, лауреатів регіональних театральних фестивалів, показу кращих українських вистав. Крім того, глава держави доручив органам влади розробити та затвердити комплекс заходів та обсяги фінансування, зокрема, будівництва загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання у містах Ялті, Алушті та Севастополі.

ВАРТО ЗНАТИ

Нині в Автономній Республіці Крим функціонують 6 загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. У 141 школі з російською мовою навчання відкрито 434 класи з українською мовою викладання.

17 березня 2004 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України
№ 1546 від 2 жовтня 2003 року «Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004—2010 роки» Верховною Радою АРК було затверджено аналогічну Програму розвитку і функціонування української мови в Автономній Республіці Крим, а Міністерством освіти і науки АРК розроблено заходи щодо реалізації її положень і завдань.