Хто сказав «проти»?!
Коли нинішнього голову Козельщинської районної адміністрації Наталію Литвин призначали на посаду, практично всі категорично були проти! Віктор Скрипник, депутат районної ради, голова фермерського господарства розповідає, як на сесіях райради вже тричі висловлювали недовіру пані Литвин та зверталися до облради.
«У районі почалися своєрідні «нажими» на тих людей, хто проти керівництва Наталії Василівни, — каже він, — безперервні та безпідставні перевірки. Мене навіть перевіряли з «ОБХС» під нібито приводом боротьби з корупцією! А який я корупціонер? Я фермер! Потім Литвин відправила до мене карантинну службу. Хоча моє господарство не підпадає під перевірку цієї служби».
Навесні 2007 року, за рішенням комісії сільськогосподарського управління, Скрипнику надали дотації на сівбу зернових культур. За першим переказом коштів він нічого не отримав. «А допомогу поділили між «своїми» організаціями, які підтримують голову, — ПОСП «Відродження» і ТОВ АФ «Добробут», — розповідає Віктор Григорович. — За другим траншем — знову нічого. Тоді я звернувся до начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. І почув, що вони з Наталією Василівною порадилися і вирішили ніяких грошей мені не давати. Тепер Литвин намагається позбавити мене всього, що я маю, — землі! У 1994 році, за рішенням Козельщинської райради, мені було виділено у постійне користування земельну ділянку розміром 17 га для створення фермерського господарства. А зараз вона підписує, не розумію на якій підставі, розпорядження забрати у мене цю землю. І віддає цю ділянку ПОСП «Відродження».
Прихильність районного керівництва до «Відродження» пояснити неважко: директором цієї організаціє є Леонід Непийпа, у якого свого часу Наталія Василівна працювала бухгалтером. А зараз, за словами очевидців, вони не просто колишні начальник і підлегла, а й громадянські чоловік і дружина. І тепер, коли пані Литвин, завдяки своїй посаді, має змогу допомагати близькій людині — Непийпа став найбільшим орендатором землі в районі!
А фермер Скрипник уже більше двох років судиться з РДА. Каже, що сил боротися у нього майже не залишилося... А натиски продовжуються — за декілька днів до нашої з ним розмови до нього приїхали представники наглядового органу за використанням землі. Але, зіткнувшись з опором фермера, перевіряючі чомусь... утекли.
«Зробіть їх лейкозними!»
Сергій Вовк посварився з усемогутнім паном Непийпою, коли не погодився з його незаконною діяльністю. «ПОСП «Відродження» всіма способами скуповує все, що лише може, — акції ТО «Козельщинський комбікормовий завод», «Райагропостач», ВАТ «Агротехніка», — розповідає він. — А потім засновує товариство «Агротехнологія» (засновники: 60% — «Еліта», тобто Непийпа, 20% — Скляревський Ю. П. і 20% — Литвин Н. В.), де я нині працюю директором. Пан Непийпа почав зумисно робити «Агротехнологію» збитковим товариством, щоб не сплачувати податки. Хоча фактичний прибуток за 2007 рік — 1,5 млн. гривень, які оформили як безвідсотковий кредит ПОСП «Відродження». Тобто самому ж собі. Куди і на які цілі пішли гроші — невідомо!»
Директор скаржиться: «господар» наказав йому молочно–товарну і свинотоварну ферми «зробити лейкозними», щоб закрити їх! А торік намагався примусити керівника продати насіння соняшнику за зовсім неринковою ціною.
«На мене навіть пишуть компромат із брехливих фактів і розносять по домівках, — каже пан Вовк. — І цим усім вони займаються в День Світлого Божого Воскресіння, 19 квітня 2009р.! Непийпа також звинувачує мене у розкраданні майна і невиконанні рішень зборів, яких також не було! (згідно зі статутом, збори мають проводити за присутності директора. — Авт.). Працівники і народ мене підтримують, і це ще більше розізлило моїх недругів. І 6 квітня мені привезли виписку про те, що мене звільнено з посади директора «Агротехнології», хоча я все ще перебуваю на лікуванні. Працівники написали заяви на звільнення, оскільки не хочуть працювати під керівництвом цих людей і виконувати їхні злочинні вказівки! Тут я правду не доведу, мабуть, звернуся в Київ. Може, хоча б там є справедливість...?»
Незгодних — на довічне ув’язнення!
«Пані Литвин родом із нашої місцевості, тому ми підтримували її призначення, повірили у її обіцянки, — каже оленівський сільський голова з 18–річним стажем Тамара Зігаленко. — Нині всі сильно про це шкодуємо... Після її призначення у нас змінюються договори оренди землі, різко зростає ціна! На всі землі, які орендує пан Непийпа і його організації, — мізерна ціна, навіть якщо це чорнозем, а для всіх інших — максимальна! Податки пан Непийпа не платить, плату за землю — також. Жодного рішення сільради не виконує, а відповідає: «Вище є свої люди, і там на мою користь все і без вас вирішать!» Це просто вражаюче нахабство — навіть не приховує своїх «зв’язків» і того, що закон йому не перешкода! Як тільки ми стали проти такої діяльності голови райдержадміністрації і «нашого чесного та найбільшого феодала» — почалися гоніння та утиски. Удвічі нам знижують дотації для села, хоча нам не вистачає коштів для утримання соціальної структури. Ми пережили 24 перевірки, мене навіть УБОЗ перевіряв, хоча рішення суду для цього не було чи іншого документа, який би підтвердив законність цього заходу. Потім я з’ясувала: в УБОЗі працює родич невістки Непийпи...».
«Мене також «трусив» УБОЗ, погрожували мені довічним ув’язненням, — зітхає голова селищної ради Нової Галещини Надія Ярмолюк (корупцію вбачали у діях селищного голови щодо прибирання території кладовища! — Авт.). — Я подала у суд, і після шести місяців розгляду справи все–таки виграла. Але тиск і наклепи не припиняються. Навіть «губернатор» області ігнорує мене, хоча актив району вже п’ять разів їздив до нього на прийом, щоб розказати про ситуацію, що склалася у нас у районі. Наше селище має потенціал для розвитку, але людям, які хочуть щось робити і працювати, не дають змоги це зробити «господарі району»!»
«Ми неодноразово намагалися поспілкуватися з головою РДА, — долучається до розмови генеральний директор ЗАТ «Новогалещинська біофабрика» Тетяна Нестеренко. — Мабуть, Наталія Василівна думає по–іншому, бо до цього часу ми її бачили один раз, коли вона в 2006 році приїздила до біофабрики шукати підтримку електорату для Соціалістичної партії на виборах. Проте наші працівники не підтримали Соціалістичну партію — це зовсім не сподобалося новому керівництву району. Литвин починає «розборки» з фабрикою. Мабуть, її « козирна карта» — це чисельні і безпідставні перевірки... Так, Козельщинське КРУ з цього моменту починає активно цікавитися використанням наших 300 га землі, а одного разу у нас забрали всі інвентаризаційні відомості і відмовляються повертати. А через деякий час ми довідуємося, що нашу землю Литвин... готується передати в користування новому господарю. І кому б ви думали — звісно, пану Непийпі!
Але Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення на нашу користь. Та навіть зараз, маючи постанову суду та експертну оцінку, ми не можемо отримати акти на землю. Пані Литвин їх просто не віддає! Незважаючи навіть на численні листи Міністерства аграрної політики».
Нуль на всі напрями
Депутат Козельщинської районної ради, голова фермерського господарства Богдан Боровицький розповідає: «Свого часу при школі був навчально–виробничий комплекс, де готували до таких професій, як швеї, водії, механіки тощо. Але директор комбінату не влаштовував пані Литвин, тому вона вирішила закрити комплекс. Депутати райради всіма силами відстоювали його, але голова адміністрації разом зі своєю кумою їздили по школах, відвідували батьків школярів, наказуючи всім, щоб дітей туди не відправляли. Ми навіть змогли зробити аудіозапис однієї з таких розмов.
Зараз у нас повний занепад у всіх галузях. Інвестицій — 0%! Створення робочих місць — 0%! (оскільки майже всі організації Непийпи, а люди його не цікавлять зовсім!). Населення без роботи, немає засобів для існування.
Ми нічого не можемо зробити, оскільки всі контролюючі служби знаходяться під її керівництвом. І ніхто не хоче сам собі «рити могилу». Пан Непийпа, за допомогою голови РДА скуповує за безцінь землі та установи, щоб усе було їхнє і більше ніхто не зміг працювати. Для прикладу — ресторан у центрі Козельщини, кафе «Промінь», де зараз руїни. Хоча є люди, які б займалися цієї справою, а це знов робочі місця. Я вже навіть не хочу говорити про те, що ці заклади, які зараз виконують роль сміттєзвалища, розташовані поруч із монастирем. А він є культурно–історичною цінністю кінця XIX століття , куди приїжджають відвідувачі і туристи навіть із–за кордону і бачать ці руїни. Просто соромно! Ми будемо і надалі намагатися протидіяти корупційним вчинкам районного керівництва, але це важко зробити, коли їхня влада в районі необмежена...».
