Голос за кадром

Відтоді як у 2006 році уряд України постановив перекладати та озвучувати іноземні фільми дер­жавною мовою, минуло понад три роки. Політиканські дискусії щодо доцільності такого кроку якось самі собою відійшли на другий план, поступившись питанню якості дубляжу. Адже українські звукозаписуючі студії не мають великого досвіду у цій царині, а відсутність високотехнологічного обладнання не дозволяє здійснювати повний цикл дубляжу в Україні. Які якісні зміни відбулися відтоді, «УМ» досліджувала, опитавши учасників цього ринку.

Перший пішов

Походжаючи коридорами й робочими студіями постпродакшн студії «Лє Доєн», розумієш, на скільки років назад нас могли відкинути, якщо у боротьбі щодо українського дубляжу перемогла би партія «контра». «Лє Доєн» — перша в дер­жаві студія, де не тільки записують та опрацьовують звук, а й роблять фінальне зведення (за професійною термінологією, міксують). Повноцінно працювати вона почала від січня цього року, коли отримала сертифікат міжнародної якості Dolby Premier, ставши таким чином 11-ю за рахунком студією у світі такого класу. Студія є частиною холдингу, до якого входять прокатна компанія B&H та мережа кінотеатрів «Кінопалац». «Дві третини картин ми робимо у себе, інші — на «Невафільм­Україна» (українська філія російської постпродакшн студії. — Ред.), — розповідає Богдан Батрух, генеральний директор B&H. Крім двох вищезгаданих студій, у цьому сегменті працюють ще й такі компанії: AdiozProduction Studio, «СPI Україна», «Post Modern», «Tretyakoff Production». Оскільки всі звукозаписуючі студії, крім «Лє Доєн», не мають технічних можливостей здійснювати останній етап дублювання, то озвучений в Україні матеріал передають у Петербург чи Лондон для фінального зведення звуку.

Звукозаписуючі студії, що працюють в Україні, як правило, отримують замовлення на український дубляж від великих західних кіностудій (так званих «мейджорів») як­-от, Universal, Paramount, Walt Disney, 20th Century Fox, Warner Bros. Тут принагідно можна розвінчати міф про те, що українська озвучка б’є по кишені прокатників, на чому від початку наголошували противники постанови Кабміну. Як пояснив представник Walt Disney Маріуш Арно Яворовскі, в Європі їхня компанія робить близько 30 версій фільму державними мовами тієї чи іншої країни. «За гроші Disney?» — не могли повірити українські журналісти. «Звісно, наш прокат — і наші гроші. Потім вони повертаються компанії із прокату», — відповів пан Маріуш.

Як стати голосом Бреда Пітта чи Пенелопи Круз

Як­-то кажуть, хто платить, той і музику замовляє. Західні кіностудії здійснюють повний контроль за дубляжем, починаючи з етапу затвердження голосів для озвучення головних ролей. «Warner Bros. вимагають, щоб ми робили кастинг голосів на головні ролі й давали їм на затвердження. Як правило, на одного персонажа ми пробуємо трьох акторів. Іноді кандидата затверджують відразу, а буває, що доводиться довго шукати потрібний голос», — розповідає Катерина Фуртас, координатор дубляжу студії AdiozProduction Studio. Підбір голосів — чи не найважливіший етап у роботі дубляжу, адже голос має відповідати характеру героя і тембру іноземного актора, який цього героя грає. Кажуть, що деякі західні зірки настільки переймаються своїм іміджем навіть за кордоном, що особисто затверджують «свої» іноземні голоси. Приміром, так було із озвученням фільму «Операція «Валькірія», де голос актора з Театру на Лівому березі Андрія Самініна затверджував сам Том Круз. Але це буває досить рідко, запевняють представники вітчизняних студій, оскільки дубляж одночасно відбувається у кількох десятках країн, і прослухати весь спектр запропонованих голосів для зайнятих зірок досить важко.

Відколи іноземні фільми почали дублювати українською, українські прокатники запрошували до роботи над озвученням ролей вітчизняних знаменитостей. Голоси Богдана Ступки й Остапа Ступки, Наталі Сумської та Олега «Фагота» Михайлюти мали привабити до кінотеатрів шанувальників їхніх акторських талантів. Відтоді звукова база даних значно розширилася, але знаменитостей і надалі запрошують для озвучення фільмів. На цьому особливо наполягають мейджори, коли йдеться про масштабний кінопроект, який треба зайвий раз пропіарити, або про роботу над анімаційними фільмами. У дубляжі українською «засвітилися» актори Театру ім. Франка Лариса Руснак, Назар Задніпровський, Богдан Бенюк, дочка Наталії Сумської Дарина Мамай, ведучий «Миколиної погоди» Микола Луценко, актори Молодого театру Олексій Вертинський та Станіслав Боклан.

Часто у глядача виникає враження, що фільми дублюють одними й тими ж голосами. Але у звукозаписуючих компаніях стверджують, що їхні західні замовники вимагають поповнювати голосову базу даних. «Вони розуміють, що дублювання у нас ще на етапі становлення, але просять: «Ми знаємо, що у вас є досвідчені актори, але давайте ще візьмемо кількох нових», — передає зміст прохання від Warner Bros. Катерина Фуртас. Крім акторів до озвучення активно залучають телеведучих (наприклад, Лілію Ребрик із «СТБ»), радіоведучих (це «голоси» «Гала радіо» діджей Паша та Славко Говорун), а також дикторів, акторів­початківців й аматорів.

Стати голосом Бреда Пітта чи Пенелопи Круз, та й навіть когось із масовки, напозір досить легко. «Буває, що люди самі телефонують, і ми їх викликаємо на кастинги, — розповідає Аліна Гаєвська, виконавчий директор студії «Лє Доєн». — Якщо є талант, то кличемо на ролі». А на сайті AdiozProduction Studio в опції «Кастинг» можна напряму заповнити анкету і надіслати демозапис свого голосу.

На студіях кажуть, що особливої уваги при дубляжі вимагають голоси дітей та старих. Представники студій­-мейджорів досить скрупульозні в цьому питанні: якщо персонаж має 75 років, то і його голос має бути такого віку. Та ж ситуація і з дітьми. Так, у Warner Bros. відхилили близько 15 пропозицій на роль трирічної дівчинки для персонажа з «Корпорації монстрів» допоки не знайшли саме трирічну дитину, здатну відтворити чималий текст і виконати пісеньку. Щоб узяти на цю роль дорослу жінку, як це було за часів Союзу (пригадуємо дитячі голоси Надії Рум’янцевої та Клари Рум’янової), тепер не може бути й мови.

Перекладачі освоюють укладку, актори — ліпсинг

Особливо важлива персона в процесі озвучення — режисер дубляжу. Ця людина визначає потрібні голоси, і саме з нею консультуються так звані «контролери» чи «супервайзери», тобто представники компаній­мейджорів, які беруть участь у записуванні голосів на українських студіях. «Я завжди раджуся з режисером, коли у мене виникають питання під час озвучення, оскільки розумію український переклад, але можу не вловити тонкощів», — запевняє Маріуш Яворовскі.

Режисер також підбирає перекладача. За роки існування українського дубляжу у царині перекладу сформувалися певні правила: одних перекладачів запрошують тільки для роботи над комедіями, інших — для перекладу мелодрам чи дитячих фільмів. Легендарним уже стало ім’я Олекси Негребецького, який зробив «Тачки» й «Пірати Карибського моря». Цінується також робота молодого, але досвідченого і креативного Сергія Ковальчука, який є ще й музикантом, тому легко адаптує пісенні тексти. Віднедавна до цієї когорти долучився й Віктор Морозов, відомий перекладач книжок про Гаррі Поттера. Хоча і йому довелося рахуватися з вимогами індустрії: соковиту мову Геґріда, який у перекладі Морозова говорить на західноукраїнському діалекті, у кіноверсії довелося спростити, щоб не викликати у глядача нерозуміння тексту героя.

У AdiozProduction Studio кажуть, що, починаючи фактично з нуля у 2006 році, сьогодні озвучення фільмів в Україні досягло значного прогресу. Тепер перекладачі не просто перекладають текст і літературно його адаптують, а й уміють укладати репліки у синхрон, щоб фраза була ні довшою, ні коротшою за оригінальну й «укладалася» у вуста героя. До слова, у цьому технічному моменті криється відповідь на питання, чому в перекладах українською часто нівелюють кличний відмінок: зайва літера наприкінці імені просто не вкладається у губи героя. Нових навичок здобули й актори, якім довелося освоїти техніку ліпсингу: говорити синхронно з актором у кадрі. «У 2006 році було значно менше акторів, які добре дублювали, могли використати свій акторський талант і попадали в ліпсинг», — пригадує Катерина Фуртас.

Незважаючи на тернисту дорогу фактичних самоучок, звукозаписуючим компаніям в Україні вдалося впоратися з поставленим завданням. Настільки, що, на думку окремих учасників ринку, саме якість українського перекладу часом робить касу в Україні західним стрічкам.

ПРЯМА МОВА

Ганна Чміль: Дублювання здійснюється ідеально

Голова Державної служби кінематографії розповідає про зразковий дубляж і задовільне титрування прокатних фільмів

— Як ви оцінюєте якість дублювання українською мовою іноземних фільмів, які йдуть у кінотеатрах?

— У даному контексті дублювання здійснюється ідеально, вживається жива мова — тут проблем немає.

— Як держава здійснює нагляд за якістю продубльованих фільмів?

— Коли компанія-дистриб’ютор звертається до нас за прокатним посвідченням на певний фільм, то має представити фільмокопію цієї картини, готової для публічного показу. Згідно з рішенням Конституційного суду щодо тлумачення ст. 14 «Закону України про кінематографію», іншого способу доступу до глядача фільму іноземного виробництва, крім того, що він має бути дубльований, озвучений чи субтитрований, — немає. Видаючи прокатне посвідчення, Служба здійснює безпосередній контроль за якістю дубляжу.

Але сьогодні у нас інша проблема — це технічний комп’ютерний переклад субтитрів до російських фільмів. Ми створили експертну комісію, що складається з фахівців української мови, які виробили критерії субтитрування. І тепер перед тим як дистриб’ютори звернуться до нас за прокатним посвідченням, спочатку вони мають надати аналог субтитрування тій експертній комісії.

— Чи держава робитиме студію дублювання «повного циклу»?

— Оскільки бізнес структурувався, і дистриб’юторські компанії, що діють в Україні, з’ясували, що адаптування іноземних фільмів українською належить до видатків студіївиробника, вони не нарікають і не пред’являють нам претензій. Єдине, що ми беремо сьогодні на себе, — це фільми європейського виробництва, так зване артхаусне авторське кіно. Ці фільми йдуть у прокат по одній­п’ять копій, і ми беремо на себе видатки із субтитрування, накладання субтитрів у кінозалі, виготовлення фільмокопій. Фактично, це здійснює Державна служба кінематографії за рахунок спеціального фонду державного бюджету.

Хочу додати, що ще раніше держава взяла на себе зобов’язання, пов’язане з обробкою плівки і тиражуванням фільмокопій. І ми вже закупили обладнання.

— Скільки фільмів в Україні дублюють за рік?

— У 2008 році в кінотеатрах було продемонстровано 198 назв фільмів. 87 картин було дубльовано, 36 — озвучено, 51 — субтитровано і 24 картини — із синхронним перекладом у залі. За цей рік в Україну ввезли 86 назв фільмів. З них: 51 — продубльовано, 7 — озвучено, 24 — субтитровано і 4 — озвучені у залі.