Наркотик літа

«За останні два роки я об’їздив жмуток фестивалів по всьому світу. Був у США, Канаді, Австрії, Італії... Але ще на жодному не підписував стільки документів, як на «Свіржі». Це доказ того, що нарешті в Україні є фестиваль, до якого готуються задовго до літнього сезону. Є відчуття, що все буде в порядку», — анонсує «Свірж» (31 липня — 2 серпня) Тарас Чубай. На прес–конференції, на якій організатори звітували, що зроблено за тиждень перед мегаподією у музичному світі, артисти більше говорили, чому в Україні немає культу фестивалів, чому немає українського «Сігету», а засновники «Свіржу» переконували, що з такими сценами і виконавцями, як у них заплановані, містечко Свірж (40 км від Львова) у Перемишлянському районі, в оточенні гір та озер, із старовинним замком 1482 року, прославиться на всю Європу не менше, ніж острів Сігет в Угорщині.

Що таке «Свірж» і чим він відрізняється від «АртПоля», «Країни мрій», «Підкаменя», «Славське рок–фесту» і ще парочки гулянок у форматі World Music, директор фестивалю Арміне Габріелян відповіла коротко: «Музиканти, які на інших фестивалях виступають хедлайнерами, у нас будуть співати о 17.00. Програму складали як для себе, на власний смак. Запросили зірок світового масштабу із 17 країн і найкращих артистів України». На 35 гектарах фестивальної площі упродовж трьох діб на трьох сценах (основна, рок і поп–сцена) зіграють більше 60 концертів. Побачивши у програмі такі імена, як Цезарія Евора, Ніно Катамадзе & INSIGHT, «Здоб ші Здуб», Пелагея, The Klezmatics, Cankisou, Vоплі Vідоплясова, «Плач Єремії», Esthetic Education, «Піккардійська Терція», Енвер Ізмайлов, обминути «Свірж» нереально.

Дмитро Шуров із Esthetic Education покладає великі надії на «Свірж»: «Концерти — як наркотик, на який присаджують публіку. В Європі вже давно всі з головою у фестивальному русі. У нас тільки порівняно недавно почали вибиратися за місто на концерти. Відомі музиканти у програмі — це добре, та не головне. На фестивалі приїжджають не по це. Всі у пошуках атмосфери. Особисто я на «Свіржі» хочу піти на афро–кубинські танці». Лідер гурту Mad Heads XL Вадим Красноокий має великий європейський фестивальний досвід. Виступав на фестивалях, де відвідувачів не більше тисячі, і на велелюдному «Сігеті». «Іноземці не мають можливості щось започаткувати, — каже Вадим. — На відміну від Заходу, ми ще маємо чим себе і Захід здивувати. «Свірж» може впровадити традицію, щоб про нього всюди і багато говорили. Для цього фестиваль повинен жити цілий рік. Із часом з’являться фанати. Їх потрібно підтримувати. Найкраща реклама — це ті, хто побував на фестивалі. Невже ти не поїдеш наступного року на «Свірж», якщо твій друг тобі цілий рік розказуватиме, як там було класно?».

Організатори фестивалю «Свірж» — вихідці з «Країни мрій». З Олегом Скрипкою навчилися, як вести переговори з грандами музики, переконувати їх, що проблем з транспортом і проживанням ніяких не буде і що це великі інвестиції як для гостей, так і для своїх. «Скрипка ревнощів не відчуває, адже у нас виступає, — каже Арміне Габріелян. — Окрім досвіду на «Країні мрій», я ще відвідувала багато тренінгів, як вести культурні події, але від прикрощів ніхто не застрахований. Нас «кинула» компанія «Ольвія», яка продає квитки. Вони всі продали, а грошей не повернули. Будемо з ними судитися».

Від пліток, які поширюються (начебто «Свірж» — політична акція), фестиваль відхрещується. «Ми відразу відхилили політичні пропозиції. Зваживши, скільки виграємо на політичній акції і скільки втратимо, немає сенсу зв’язуватися з політиками. Ми — комерційний фестиваль, який робить якісний і довготривалий проект», — підсумовує Арміне.