Галичани б’ють у саме «серце»

Рейтинг Юлії Тимошенко в її донедавна «базовому» регіоні — на Львівщині — не просто зазнав суттєвих втрат. Уже й соратники пані Юлії відчули, що до цього «своя» область для них стає «чужою землею». Галичани перестали розуміти політичні кульбіти лідерки БЮТ і за кожної нагоди висловлюють це своє неприязне ставлення на зустрічах із високопоставленими БЮТівцями, що приїздять із Києва. Спробуймо розібратися, як таке сталося.

Убита довіра. Втрачена область

Першим поштовхом до обвалу БЮТівського рейтингу в Галичині став «чорний вересень» 2008–го, коли прихильники Юлії Тимошенко пішли на політичну змову з Партією регіонів заради зменшення повноважень Президента. Нагадаємо, тоді «нашоукраїнці» вголос заявляли: однією з причин колізії була вимога Кремля заблокувати гостру реакцію України на війну в Грузії й окупацію Росією Абхазії та Південної Осетії. Під геополітичний шумок БЮТівці виступили єдиним фронтом із «донецькими» проти Віктора Ющенка, намагаються перекроїти систему влади шляхом змін до законодавства.

Цю спробу «заколоту» належно оцінили у Львові — і місцеві «тимошенківці» провалили мітинг, який би мав «пояснити» галичанам причини політичної колаборації. Сама ж колишня улюблениця львівської політичної «клумби» приїхати на мітинг побоялася, кинувши на амбразуру вірних емісарів. Тоді найбільше дісталося депутатові від БЮТ Андрію Шкілю, котрого атакували розлючені пенсіонери, що «не допетрали» «політики партії». А його розгублений соратник Іван Денькович під свист публіки вийшов на сцену до мітингувальників із перевернутою іконою.

Спливав час, а галицька «любов» до БЮТ не зменшувалася. Днями в селі Сприня на Самбірщині, під час відзначення 65–ї річниці створення УГВР (українського націоналістичного уряду часів ІІ Світової війни). Зустріч того самого «біло–сердечного» Шкіля не обійшлася лише освистуванням і вигуками «ганьба» — сивий ветеран УПА вдарив нардепа ціпком «трохи нижче» спини. Від більших проявів патріотичного гніву Шкіля вберегла міліція.

Тож не дивно, що Юлія Тимошенко уникає «некерованих» зустрічей із політично активними мешканцями Західної України — всі контакти з галицькими активістами відбуваються або в кабінетному режимі, або в режимі «потьомкінського села». Під час чергового візиту Прем’єр–міністра її єдина публічна зустріч із громадою відбулася в університеті «Львівська політехніка», куди студентів відконвоювали під наглядом викладачів, а дисциплінованим завідувачам кафедр натякнули: мовляв, «крок вправо — кар’єрний розстріл».

Наступний вихід лідерки БЮТ у люди планувався під час прощі в Зарваниці. Люди там усі богобоязливі та сумирні. Але й на релігійний захід Юлія Тимошенко не прибула. Можливо, не захотіла ще й «перетинатися» з Віктором Ющенком.

«Юля, прості, Юля, прощай»?

Правдивої соціології напередодні виборів знайти годі, але наявні дослідження свідчать про поступовий перехід тимошенківського електорату до інших політичних сил. На одній з останніх прес–конференцій навіть Андрій Шкіль необачно визнав, що рейтинг Блоку Тимошенко на Львівщині впав на десять відсотків.

Хай там як, а останнє соціологічне дослідження, проведене на Львівщині Українським фондом «Громадська думка», зафіксувало для лідерки БЮТ зовсім не втішні результати. Арсеній Яценюк як імовірний кандидат у президенти обігнав лідерку БЮТ за рейтингом майже вдвічі. У рейтингу парламентських виборів БЮТ, ще недавно непереможний на Галичині, зараз уже не має абсолютного відриву, віддаючи голоси націоналістам із ВО «Свобода» та повертаючи колись відтяте «нашоукраїнцям». Відтак у разі виборів до Верховної Ради БЮТ на Львівщині взяв би близько 27% голосів, «Свобода» — 15%, «Наша Україна» — близько 10%.

Найпарадоксальніше, що війна колишніх політичних компаньйонів пішла на користь Партії регіонів, котра, за свідченнями соціологів, тепер може перескочити на Львівщині тривідсотковий бар’єр. Зрештою, найпоказовішими для лідерки БЮТ стали вщент програні вибори до Тернопільської облради, котрі показали, що часи голого популізму в Галичині закінчились і виборець усе більше воліє голосувати хоч за Тягнибока, хоч за дідька лисого, але не за «біло–сердечних».

До речі, у згадуваному вище соц­опитуванні в питанні про захист «євроінтеграційної лінії та вступу України в НАТО» Юлія Тимошенко з помітних українських політиків випереджає хіба Віктора Януковича (очолює ж рейтинг «євроінтеграційної довіри» Віктор Ющенко).

Ігор БАНДРІВ

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА

Есдеки сказали «фас»

У боротьбі за Галичину проти Ющенка підключили важку «артилерію» — зокрема «легендарного» Василя Базіва, колишнього «комісара львівських губернаторів» часів Кучми, котрий намагався придушувати все, що звалося вільною пресою. Нагадаємо, що свого часу цей майстер агітпропу перейшов на підвищення, ставши заступником глави адміністрації Президента Віктора Медведчука з ідеологічної роботи, а після Помаранчевої революції марно намагався прибитися до команди Ющенка.

А днями майже всі львівські газети обійшла заказуха з поганим запахом — пан Базів у різних іпостасях почав обливати брудом не лише Президента, а і його дружину. Якщо один із технічних кандидатів на виборах 2004 року волав із телеекранів: «Ваша дружина американка», то Василеві Базіву і цього видалося замало: стаття за його підписом вийшла під заголовком «Рунвістка Кет». Тут уже колишнього «віце–медведчука» понесло не на жарт: «Корчити зі себе «месію» — серед численних гріхів Ющенка цей найтяжчий. Коли він іде у Софіївський собор, де заховані мощі великого християнина Європи Ярослава Мудрого, та кладе на собі хрест, у його очах нема віри».

«Вищий суддя» Базів, який уміє визначати ступінь «гріховності» навіть по очах, в іншій статті робить псевдоаналіз приходу Ющенка до влади, співаючи улюблену пісню БЮТівських політтехнологів: «Юлю зрадили». Ясна річ — Ющенко. Навіть перемогу на президентських виборах отруєний Ющенко здобув завдяки «незламності» Тимошенко.

...Вражає навіть не те, що базівську писанину за чималі гроші розмістили у львівській пресі. Зверніть увагу — про розміщення цього дбав колишній функціонер об’єднаних есдеків, близький до Віктора Медведчука, котрий зараз грає на боці Тимошенко. І «круглий стіл», проведений Василем Базівим у «звуженому» колі львівських політологів, був присвячений обстоюванню однієї тези: мовляв, хто на президентських виборах не голосуватиме за Тимошенко — той допомагатиме Януковичу; решта ж кандидатів, на думку Базіва, є технічними. Ці висновки останнім часом видає у своїх заявах за правду і сама Юлія Володимирівна.

Подібного словоблуддя не витримав завідувач кафедри філософії Львівського університету Анатолій Карась. У відповідь на потуги Базіва він наголосив, що всю свою стратегію БЮТ показав у намаганні створити коаліцію з Партією регіонів на догоду Кремлю. Сперечаючись із «замовленими варягами» з Києва, галицький професор зауважив, що Президент Ющенко — у жодному разі не «технічний кандидат», а політик із чіткою патріотичною стратегією, і відверто звинуватив Василя Базіва у «дезінформації суспільства та проведенні спецоперації».

Щоправда, цей «круглий стіл», згодом уставлений ікрою та червоною рибою, відкатали по–тихому, подалі від очей преси та громадськості. Адже промосковської пропаганди в Галичині справді не люблять.