Лушпиння нас зігріє

Наші люди без російського газу не пропадуть. Оригінальний вихід із ситуації, коли «голубий вогник» «тисне» на кишеню, знайшли на Черкащині. У місті Катеринопіль почали виробляти «пахучі» біобрикети. Виготовляють їх із лушпиння соняшнику. Екологічно чиста продукція вже припала до душі споживачам.

«Я випадково купила ці брикети в нашому магазині. Вирішила спробувати, що воно таке. А виявилося, що вони чудово горять. До того ж не залишають попелу в грубі», — розповідає «УМ» жителька Катеринополя Ольга Ткаченко. Жінка каже, що соняшникові брикети брали з собою, коли їздили з родиною на природу. Смажили на «соняшнику» шашлики. На те, щоб приготувати три кілограми м’яса, витратили півтора кілограми брикетів.

У Катеринополі народ новинку вже називає «євродровами». Люди купують їх для лазень та камінів і переконують, що брикети з лушпиння горять довше, а тепла дають більше. «У нас ці брикети купують і жителі таких сіл, як Ступічне, Вербовець, Лисяча Балка, бо вони не газифіковані. Ми прораховували, що тепловіддача біобрикетів на 100 квадратних метрів економить до 17 відсотків коштів, котрі господар витратив би на газ. Тонну продаємо за 600 гривень, а ще фасуємо й реалізовуємо пакети по 10—15 кг. Уже приїжджали покупці з Київської та Одеської областей», — говорить «УМ» Сергій Колесник, фінансовий директор катеринопільського підприєм­ства «Мас–Партнер», на якому й придумали виробляти брикети з лушпиння.

Вищезгадане підприємство спеціалізується на виготовленні олії, а соняшникові лушпайки про­сто не знали, куди подіти. Спочатку ними опалювали свій цех, а потім придумали за допомогою високої температури стискати лушпиння в брикети завдовжки до 40 см. Жодних домішок не додають. Нині підприємство виготовляє від 30 до 50 тонн таких «євродрів» за місяць.