— Галино Михайлівно, як за ці 20 років склалися долі ваших випускників?

— По–різному. Багато хто присвятив себе музиці, але навіть той, хто відійшов безпосередньо від кобзарства, якимось чином торкається мистецтва.

Не тільки для стрітівчан та жителів навколишніх сіл кобзарський фестиваль став знаковою подією літа — за місяць до його початку у Стрітівку, що за 70 кілометрів від Києва, телефонували з усіх куточків України і навіть з–за кордону. «Чи правда, що у вас там готується свято кобзарського духу?» — цікавилися у директора Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва Галини Іванової. «Так, приїжджайте!» — запрошувала Галина Михайлівна кожного, хоча сама не була до кінця певна, чи відбудеться дійство, до якого вона зі своїми підопічними готувалася понад рік. Фінансова криза, спонсори, які не поспішають підтримувати мистецтво, надто — кобзарське... Але директор школи разом з однодумцями вірила: якщо двадцять років тому, організовуючи цю школу, їм вдалося здолати й радянські ідеологічні та чиновницькі мури, то й фестиваль на честь ювілею закладу відбудеться.