Журналісти «УМ» і самі спробували «скуштувати» тіньового азарту, тобто — знайти «підпільників». Але не все так просто. Спочатку направилися у відомі гральні заклади навколо станції метро «Шулявська». Утім власники цих точок, мабуть, таки виявилися законослухняними — усі заклади були зачинені. Щоправда, одне казино, де знайомі раніше любили поставити 50 гривень на «червоне» чи «чорне», було зачинене зсередини... простою дровинякою! Проте вже за два дні двері закладу відчинилися, але з’ясувалося, що відтепер тут ломбард. Хоча на зачинений поверх, де, власне, крутили рулетку, час від часу заходять–виходять якісь люди. Вивіску «Казино Шулявка» ніхто не знімав. Це притаманно багатьом колишнім точкам азарту як у Києві, так і на досліджених «УМ» околицях столиці — в Ірпені, Бучі, Вишгороді тощо. Зачинені двері ні про що не говорять. Хоча у тому ж Ірпені власник дрібної точки «Капітал» на вулиці Жовтневій лише тиждень тому на очах автора спішно вивіз гральні автомати на вантажівці у невідомому напрямку. Після заборони грального бізнесу його точка два тижні спокійно працювала задля спраглих до азарту місцевих школярів (освітній заклад розташовано поруч).

Любителі азартних ігор майже місяць як стали правопорушниками. Аби потрапити в обійми рідних (і вже протизаконних) гральних автоматів чи казино, українські ігромани вчать паролі й переходять на нічну «вахту». А гральні заклади «прикидаються» гуртками з вишивки чи клубами любителів доміно. І однаково працюють — під напівзаплющеним «пильним оком» міліціонерів. Операція з ліквідації грального бізнесу провалилася, підприємці працюють нелегально — це визнає уже й Прем’єр Юлія Тимошенко. Замість викорінення зла в особі «одноруких бандитів» держава отримала пристойну мігрень — втрату інвестиційної привабливості через спонтанне знищення бізнесу, понад 200 тисяч нових безробітних, мільйонні борги перед підприємцями і нову «кримінальщину».