Саламандра з проколом

Не ті нині партз’їзди. Шику–блиску мало. Втім, Юлія Тимошенко якраз замислила відпирання білого кольору, про що й повідомила вчора на ювілейному зібранні ВО «Батьківщина», приуроченому до 10–річчя партії. Власне, партійні кольори «Батьківщини» — жовтий, блакитний та малиновий, а от у Блоку Тимошенко — дійсно превалює білий, але, вочевидь, Юлії Володимирівні вже не до таких дрібниць. Скандал з екс–депутатом Лозинським спаплюжив усю БЮТівську «цноту». Ще раз Тимошенко прокололась учора, назвавши свій гурт «командою саламандр», які не бояться ні вогню, ні спецназу, ні «альф» та «морських котиків». Не найвдаліший образ, враховуючи асоціацію з романом–антиутопією Карела Чапека «Війна з Саламандрами», що оповідає про протистояння людства фашизму. Отак несподівано ЮВТ ідентифікувала себе зі світовим злом, зробивши це, мабуть, таки випадково.

Під музику Вівальді

Наші з’їзди — це завжди свято, кажуть БЮТівці, маючи на увазі «шоу». Цього разу не вийшло ні свята, ні шоу. Якщо під останнім не мати на увазі дефіле «Батьківщини молодої» (підпорядкованої «скаутської» організації) з кульками у вигляді сердець. Молодь партії «згуртована та мобілізована, чекає ваших рішень», — відзвітував Тимошенко один із її наймолодших «серценосців», нардеп Євген Суслов. А очікування «виносу знамені загону» було ще нуднішим. Уже ніхто не видавав футболок із дотепними принтами на кшталт «Вийду заміж за БЮТівця» абощо (хто хотів — уже вийшов або ж доношував стару). Єдине, що отримала преса, — це звернення Вільфреда Мартенса (голови Європейської народної партії) про те, як добре ЄНП «мати такого надійного партнера в Україні». А в залі тим часом грали вівальдівські «Пори року», інколи, щоправда, переключаючись на «Океан Ельзи».

Потім з’явилися Тимошенко і Ніна Матвієнко, яка у супроводі хору виконала Гімн України. Велика українська співачка (кажемо це із належним пієтетом) стає традиційним супроводом БЮТівських зібрань.

Що вдієш — вибори на носі, і Тимошенко необхідно заручитися підтримкою еліти та Європи. Або ж зімітувати її. Завдання номер два: морально знищити політичних суперників. Завдання номер три: довести електорату, чому голосувати слід саме за вас.

Щодо підтримки Європи, то Тимошенко активно мусує у своїй промові співпрацю з Мартенсом та ЄНП. Хоча наразі до асоційованих членів цієї загальноєвропейської партії прийнято тільки «Нашу Україну», пані Юлії достатньо й того, що Мартенс обіцяє від імені ЄНП «бути поряд і надалі». Бути поряд — ще не означає оженитися, але важливий момент промови вже закладено.

На кажи «гоп»...

Що цікаво: про філософію солідаризму, з якою «Батьківщина» носилася зо два роки тому, вже ніхто не згадує. Зате в картинках та графіках представлено ідеологічних опонентів Тимошенко — Ющенка та Януковича, з яким ще місять тому БЮТ мало не вступив у протиприродні інтимні стосунки. На великий екран залу виводять цитату з виступу Януковича і кадри з Ющенком, який передрікає країні дефолт. Збиткуючись над Ющенком, його «змушують» тричі похлинутися цим словом — от, мовляв, каркає на нашу голову... Проте сама Тимошенко недавно визнала, що черговий транш кредиту від МВФ піде на обслуговування зовнішнього боргу. Тож якщо кредитів більше не буде, дефолт таки постукає у її страшні сни.

Але йдеться навіть не про економіку. Радше — про піар. Неприємно вразило, як оператори Тимошенко, ілюструючи славне десятиліття партії «Батьківщина», заміксували в єдине ціле кадри з «України без Кучми» та Помаранчевої революції. Як–то кажуть, по мірі віддалення від вождя кількість тих, хто допомагав нести йому колоду, неухильно зростає. Злі язики подейкували в далекому 2004–му, що Юлія Володимирівна скептично називає повсталий Майдан «біомасою». Схоже на правду, враховуючи, як безжально викреслює вона тих, хто відважується бодай на якесь інакодумство.

Утім, вчорашня двогодинна промова Тимошенко — це закладення певного формату під усю президентську кампанію. Кому віднині дякувати за все — питання навіть не риторичне, а крамольне. Звичайно ж, ми дякуємо Юлії Володимирівні.

До речі, ще до її появи в залі голос за кадром прокоментував кадри помаранчевого Майдану: «Тоді ми ще не знали, що наш усенародний Президент прийде за шість років». Натяк цілком зрозумілий, тим більше що вчорашній з’їзд «тимошенківців» одностайно ухвалив рішення про похід на президентські вибори, а сама ЮВТ уточнила, що її політична сила більше не буде підтримувати «чужих» кандидатів — лише Тимошенко.

Хоча народна мудрість недарма вчить не казати «гоп». Бо з перескоком можуть виникнути такі проблеми, які й Європа не розрулить.

ДО РЕЧІ

До Юлії Тимошенко та її партії можна ставитися по–різному. «УМ» сприймає чинного Прем’єра досить критично. Проте є все ж певні межі, які не варто переходити ні в любові, ні в ненависті. На минулих вихідних у селі Сприня Самбірського району Львівщини було зірвана акцію на честь 65–річчя Української головної визвольної ради та відкриття пам’ятного знаку. Причина лише в тому, що серед виступаючих було заявлено БЮТівця Андрія Шкіля. Отак місцеві націонал–демократи засвоїли уроки Романа Шухевича та Степана Бандери про здатність забувати політичні чвари, коли на порядку денному — інші питання. Настрій було зіпсовано не тільки депутату Шкілю (якого, до того ж, оббрехав один із регіональних сайтів), а й усій громаді. А полеглі герої, мабуть, вкотре здивувались поведінці своїх нащадків...

СПРОТИВ

Висловити свою незгоду з політикою, яку проводить Прем’єр і її політична сила, вчора під Міжнародним виставковим центром на Броварському проспекті зібралися представники деяких громадських організацій, депутати місцевих рад, окремі рядові члени партії «Батьківщина». Утім намагання останніх потрапити на з’їзд закінчилися безуспішно. Незгодних спершу відтіснили близько 50 співробітників міліції. Пізніше, не криючись від відеокамер, «люди в цивільному» почали виривати з рук пікетників плакати і силою намагалися розігнати цю групу (пізніше з’ясувалося, що «люди у цивільному» теж мали посвідчення правоохоронців). Лише втручання депутатів місцевих рад, присутніх на акції, та журналістів не дозволило заарештувати «інакодумців».

За усною домовленістю, усіх затриманих відпустили. Натомість незгодні розійшлися з недовго­тривалого пікету.