Карикатуристи на пленері,

I без гортання сторінок тлумачного словника легко здогадатись, що слово «пленер» французького походження. Буквально перекладається як «вільне повітря» і використовується для означення творчої праці митця поза межами майстерні. Навіть у далекого від будь–якого мистецького ремесла громадянина в уяві виникне стереотипний образ бородатого художника, озброєного палітрою та оберемком пензлів. Його чіпкий і трохи одержимий погляд перебігає з реального краєвиду на майбутній шедевр, що формується на підрамнику, закріпленому на хиткому етюднику...

Безтурботні відпочивальники чорноморського узбережжя містечка Коблеве, що на Мико­лаївщині, впродовж двох тижнів зацікавлено спостерігали за такими диваками, котрі і в шторм, і в штиль намагалися зафіксувати рух хвиль і політ чайок. Щоправда , не всі художники виглядали канонічно — дехто замість сивої гриви мав куцого «їжачка», а замість мольберта як опору використовував власне коліно.

Які обставини зібрали майже дві дюжини митців, заслужених і народних художників з усієї України і навіть зарубіжжя в цьому приємному місці? Адже Спілка художників не має тут власних пенатів. Проте саме в Коблевому розташоване підприємство з добре відомим українцям товарним знаком, що примітно виділяється на етикетках із вином. А керівник підприємства Віталій Бабинін — давній приятель художників і спонсор мистецьких акцій в Україні. Цього року втілилася і його давня ідея долучити до компанії художників, так би мовити традиціоналістів, ще й гурт майстрів веселого жанру. Спільними зусиллями Національної спілки художників України та Товариства художників–карикатуристів до Коблева прибув десант у складі Олексія Кохана, Володимира Солонька, Радни Сахалтуєва, Миколи Капусти та вашого покірного слуги Олега Смаля. Не нам судити про якість та сміходійність виконаних робіт, але імпровізована попленерна виставка просто неба, здається, всім таки сподобалася. Врешті, добре вино і вдала карикатура впливають на людство однаково — додають оптимізму та звеселяють спілкування.

Трохи шкода було розлучатися з гостинними господарями, головою Одеської спілки художників Анатолієм Горбен­ком, новими приятелями, душею цього зібрання художників, художніми керівниками творчої групи Анатолієм Кравченком та Спиридоном Павлен­ком. Але що вдієш — час прощатися. Стрибаємо в авто, мчимо до Одеси. Потяг рушає до Києва. Ми вибудовуємо плани наступного літнього мистецького вторгнення на Миколаївщину. Рекомендуємо і вам гайнути в цей чудовий край.

Олег СМАЛЬ