Закритий перелом

У середу з депутатів Партії регіонів збирали по 1 тисячі гривень — на подарунок Віктору Януковичу, якому 9 липня виповнювалося 59 років. Але свій подарунок Янукович уже отримав — перші шпальти газет, що розповідають про бійку між його депутатами.

Щось новеньке

Зазвичай у політичному кулачному з’ясуванні стосунків беруть участь «бойовики» з ворогуючих партій. Наприклад, у 1990–х у парламенті билися Наталія Вітренко [та її соратник Володимир Марченко] з Павлом Мовчаном, у 2003–му з’ясовували стосунки за допомогою ліктів і «шпильки» на туфлях Юлія Тимошенко й Григорій Суркіс, а зовсім недавно в кулуарах РНБО Юрій Луценко показав свої навики Леоніду Черновецькому.

У середу ж уперше в сучасній політичній історії сталася бійка всередині однієї політичної сили. Пікантності додає те, що Нестор Шуфрич підняв руку на представника VIP–групи «недоторканних» Сергія Льовочкіна — улюбленця Януковича, заступника голови партії та керівника офісу лідера.

Причина — «інструмент» Шуфрича

Фракція Партії регіонів зібралася на своє засідання в кінотеатрі «Зоряний». Зустріч була присвячена розподілу депутатів за виборчими округами та їхнім діям у період президентської кампанії. Нудне двогодинне засідання пожвавішало після того, як Янукович вирішив розповісти про свої враження від поїздки до кримського міста Керч, де він побував напередодні. «Лідер» був ображений, що візит виявився недостатньо підготовленим.

— Розумієте, я їжджу туди не розважатися, а щоб почути людей. За цим округом у нас закріплений депутат Шуфрич. Він не просто не «соізволив» приїхати, а взагалі не з’являється там, — обурився Янукович.

Хоча він говорив серйозно, але загальний настрій у нього був не грізний. Однак Шуфрич захотів відповісти.

— Та помовчи... — запропонував йому Янукович.

— Ні, я скажу! — почав розпалятися Шуфрич. — Якби я знав, що ви будете в Керчі, я б не просто полетів туди — я би вас зустрів!

Однак, за словами Шуфрича, він просто не знав про поїздку свого шефа в Крим:

— Але цими питаннями у вас займається Льовочкін, якому я руки не подаю, бо він моїх друзів називає «баригами»...

Шуфрич почервонів, згадавши інтерв’ю Льовочкіна журналу «Фокус», де той не підбирав епітетів на адресу братів Клюєвих.

— Те, що Льовочкін змінив свою «орієнтацію»... — Шуфрич явно хотів назвати свого візаві словом на букву «п», але обмежився евфемізмом. — То нехай це залишається на совісті Льовочкіна...

Янукович не очікував такого фіналу в засіданні фракції і спробував звести все на гумор.

— Я ж тобі казав — не виступай, я тебе лише як приклад навів... — звернувся він до Шуфрича.

Те, що Янукович перебував не в злостивому настрої, засвідчило його бажання розповісти анекдот — про те, як депутати на відстані намагаються бути кураторами закріплених за ними виборчих округів.

— Знаєш, — звернувся Янукович до Шуфрича, — у вірменського радіо запитали: «Чи можлива любов на відстані?». Вірменське радіо відповіло: «Можлива. Якщо довжина інструмента більша за відстань».

Під сміх присутніх на трибуну вийшов Льовочкін. Конфлікт, який можна було загасити жартом, розгорівся з новою силою:

— Якщо Нестора цікавлять графіки поїздок [Януковича], то вони в інтернеті... А взагалі я взяв собі за правило не відповідати на те, що коментує Шуфрич. Бо це народжується не в його голові, він лише інструмент в інших руках...

Присутні загигикали, пам’ятаючи, в якому сенсі Янукович щойно вживав слово «інструмент». Шуфрича порівняли з тим самим місцем, яким, за словами живого класика, «чоловіки переважно гордяться».

Але завершити свою репліку Льовочкін захотів як примирювач:

— Шуфрич каже, що не подає мені руки. Але в нас на носі президентські вибори, то я пропоную все–таки руки один одному подавати.

Після цього фракційні збори практично завершилися. Депутати пішли на вихід із «Зоряного». На першому поверсі, біля ресторану, Шуфрич гукнув Льовочкіна, який проходив неподалік: «Сергію, можна тебе на секунду?» Льовочкін озирнувся і в цей момент... отримав удар кулаком в обличчя. За словами очевидців, потекла кров — Шуфрич поцілив у губу.

Від удару Льовочкін просів. Відповісти він не зміг, та й особливо не прагнув. Найближче до епіцентру подій був депутат Ельбрус Тедеєв, який за допомогою інших депутатів розвів бешкетників по кутках.

Ввечері Льовочкіна бачили на футболі, а телефон Шуфрича не відповідав на дзвінки.

Тріснутий моноліт

...Колись в українській політиці існував міф про монолітність Партії регіонів, якою лякали інших та ставили її за приклад. Сьогодні очевидно, що партія не пережила випробування опозицією. Бажання якнайшвидше вискочити з цього невдячного стану та повернутися до грошових потоків розкололо «регіоналів».

Боротьба за вплив роз’їдає цю політичну силу. Колесников конфліктує з Табачником і Льовочкіним; Льовочкін і Бойко конфліктують із Грицаком і Клюєвим; Богатирьова, Чорновіл і Богословська ідуть із партії; Шуфрич тягне Медведчука та Тимошенко...

Авторитету Януковича бракує, щоб зупинити цей «парад суверенітетів». Можливо, поставити декого на місце міг би інший «мажоритарний акціонер», але більшість депутатів узагалі забула, як виглядає Рінат Ахметов.

Віктор ЧИВОКУНЯ
Сайт «Українська правда»