Від учора мер Києва Леонід Черновецький знову в зоні досяжності. Його послання мешканцям Києва доставляє не «Укрпошта», а волонтери. У моєму випадку — це сусідка, яка з винуватим виразом обличчя пояснює, що їй просто дуже треба підзаробити. Натомість листа ні про що (який Льоня хороший, а Юля погана) вона просить... сказати їй, хто у квартирі живе. У зв’язку з цим велике прохання до всіх читачів «УМ»: нікому і ніколи не розголошуйте своїх особистих даних. У цьо­му безневинному запитанні криється пошук самотніх літніх людей, на яких полюють «старушатнікі» (саме так це називається на жаргоні міської влади). Пам’ятайте, що ваша приватність вища за те, «що баби у дворі подумають» та за побоювання образити знайому людину неґречною відмовою. На вашому порозі мають право постати тільки ті гості, яких ви кликали самі. Решту женіть утришия. А поштарями хай працюють професіонали.

Поки моя колега по «УМ» ходить покусана бездомними псами, а ми згадуємо недавню (від 28 травня) публікацію на тему, чи варто стерилізувати «нічийних» тварин, Державна інспекція з контролю за цінами у місті Києві повідомляє нам вельми цікаві цифри.

Але про все по порядку. Те, що кількість бездомних тварин зростає, — факт відомий. Виростаючи зі зворушливого віку цуценят, пси вичавлюють куди менше розчуленої сльози. «У нас на районє», себто на моєму рідному Виноградарі, у лісі, що тягнеться до Пущі–Водиці, часто можна побачити картинку, гідну пера Проспера Меріме. «Звірі обирають собі царя» — називається вона. Собацюри сидять колом і творять намаз. Необачно вийшовши на галявинку, де зібрались чотирилапі, залишається молитись, що вітер дме не в той бік і не зваблює їх запахом свіжої здобичі. Що ж до котів, то коти... є коти. Гуляють самі по собі. Бодай за це їм спасибі.