Хто бував у країнах ЄС — зразкових щодо рівня життя, — той може погодитися, що й Україна за асортиментом складної побутової техніки відомих світових брендів, пропонованої останніми роками торгівлею, вже мало чим поступається Європі. Щоправда, у нас значно вищим залишається ризик «підхопити» вправно зроблену підвальними умільцями підробку і навіть з оригінальним товаром залишитися без обслуговування, позаяк сервісних центрів в Україні нині — як кіт наплакав.
Приємно, звісно, що вітчизняний законодавець на сторожі коло нас — українських споживачів — поставив добротний закон про захист наших прав, проте покупці зазвичай починають цікавитися ним лише тоді, коли вже відступати нікуди. До того ж не варто зайвий раз нагадувати, чому в Україні закон часто порівнюють із дишлом. Кореспондент «УМ», придбавши недавно в магазині мережі цифрової техніки «Алло» ліцензійний фотоапарат відомої японської фірми, який через три місяці вийшов із ладу, на власній шкірі відчув, що споживачеві перед тим, як зважитися на дорогу покупку, варто зробити дещо більше, ніж отримати чек і гарантійний талон. Набутий у тривалих посткупівельних дискусіях з «алловцями» досвід став приводом для зацікавленої розмови з начальником Івано–Франківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Ярославом Ходаном.