Дощ наш насущний даждь нам...

На центральній площі шахтарського міста Ровеньки йшов молебень. «І не погуби ті нас гладом гріх ради наших, — виводила в мікрофон четвірка різнокаліберних попів — но пощади од смерті душі наша... » У перших шеренгах тих, хто хрестився на кожне «Господи, помилуй» та «Амінь», стояв міський голова в оточенні заступників, позаду смажилися на сонці нечисленні городяни. Приводом для молебню послужила обставина більш ніж серйозна: монополіст із забезпечення Луганської області водою, ТОВ «Луганськвода», вже другий рік не виконує взяті на себе концесійні зобов’язання.

Піраньї Карибського моря

Коли у твоєму крані вода тече регулярно, інформація про невиконання так званих інвестиційних планів «концесіонера» сприймається без належної гостроти відчуттів. По–іншому все виглядає, коли опиняєшся, так би мовити, в польових умовах. Ровеньки — це, власне, місто, а навколо нього — ще з десяток шахтарських селищ. У яких води немає — ро–ка–ми. Криниць і ставків поблизу деяких селищ також не спостерігається. А поруч у такому ж самому становищі перебувають інші шахтарські міста–стотисячники — Красний Луч, Антрацит, Свердловськ...

«УМ» уже не раз писала, як «біло–голубі» керманичі області, користуючись монопольним владним положенням, спочатку загнали більшість міських та районних водоканалів під єдиний дах обласного комунального підприємства «Луганськвода», а потім саме ОКП передала в «концесію» створеному під цей проект ТОВ з тією ж назвою. Обивателю повідомили, що це підприємство російське, але сліди справжніх його власників губляться в офшорі на далекому піратському острові Тортола в Карибському морі. Зрозуміло, що ситуація в далеких Ровеньках із Карибів виглядає ще більш ідилічною, ніж навіть з Печерських пагорбів «стольного града» Києва. На практиці це означає, що жодної копійки не те що на розвиток — бодай на збереження водних мереж міста концесійні «пірати» не вкладають.

А що вкладають? Інтелектуальну власність. Ні, серйозно: нову схему подачі води хлопці з Карибів (у Луганську їхні інтереси забезпечує такий собі пан Маслак) так і обізвали. Полягає ж вона в тому, що вони рішуче відрізали від водозабезпечення вищезгадані «неперспективні» селища, села і навіть приватний сектор власне Ровеньок. Тому води вистачає на багатоповерхівки, яких у місті не так уже й багато — не столиця. Але навряд чи ця ідилія триватиме довго. Про причини — трохи нижче.

Ще одне «піратське» ноу–хау — лічильники. Власне, лічильники у багатьох клієнтів «Луганськводи» стоять давно, але офшорні хлопці підійшли до справи творчо. Вони змушують власників приватних будинків самотужки копати колодязі за межами їхніх обійсть. Очевидно, задля зручності каральних підрозділів ТОВ, що регулярно відрізають від водопостачання своїх боржників. Власне, це практично єдиний вид діяльності, у якому помітно активізацію «концесіонера». До речі, лічильники вони змушують купувати й встановлювати винятково російського виробництва. Що, очевидно, має надихати місцеве населення, яке «біло–голубі» чомусь вважають проросійським.

...Хоч залийся

По завершенні молебню мер міста Олександр Онасенко погодився прокоментувати ситуацію «Україні молодій».

— Ми провели сьогоднішній захід, аби над нашим містом пройшов дощ, тому що в нас уже більше місяця не було опадів. Нема дощів — навколо міста почалися пожежі. А особлива проблема — це питна вода, яку забирають на полив. Її різко стало не вистачати. А от якщо піде дощ, припинять люди поливати городи, у їхніх будинках з’явиться вода. Сьогодні збільшилася подача води з 13 до 20 тисяч кубометрів на добу. У районах вода є. Але проблема в тому, що протягом 20—25 років ніхто не займався господарством із доставки води. Звичайно, концесіонер обіцяв укласти гроші, почати ремонт. Підняли тариф. Але концесіонер не займається проблемою трубопроводів.

— Але ж у нього є якась інвестиційна програма, графік надходження грошей...

— Така програма є. Концесіонер мав укласти 800 тисяч гривень у 2008 році, а в цьому році — вже мільйон. Але до сьогодні не вклав ані копійки. Ми запрошували сюди Маслака — він пообіцяв у другому півріччі зайнятися водовідведенням і водоподачею (за календарем, друге півріччя вже тривало другий день — Авт.).

— А «о вразумлении» Віктора Миколайовича Маслака молебень не замовляли?

— Ні (сміється). Але я навіть сьогодні з паном Маслаком розмовляв. Іде на поступки.

Олександр Олександрович, зрозуміло, є висуванцем Партії регіонів, яка й несе повну відповідальність за концесійну аферу, і тому дещо картинку згладив. Депутат Ровеньківської міськради Олександр Тимошенко до «регіоналів» не належить, і тому жах ситуації не приховує. До речі, про цифри. Згідно з офіційним листом ТОВ «Луганськвода» на ім’я пана Онасенка, у 2008–му концесіонер мав укласти в місто не 800 тисяч, а мільйон гривень, у 2009–му — 2,5 млн., а всього до 2012 року — 9,9 мільйона. Окрім усього іншого, з кожним роком, ба навіть місяцем гривня стає все дешевшою. Інфляція.

Не світиться Олександр Вікторович оптимізмом — на відміну від тезки — і з приводу збільшення подачі води з 13 до 20 тисяч кубів. Тому що володіє іншою «бухгалтерією». А саме: втрати води за останні кілька років виросли з 32 до... 68 відсотків!

— На моїй дільниці, де я депутат, рік біжить вода в шахтний став. На міський пляж уже півроку біжить вода. У селищі Київському (це — центр міста!) затоплено 50 гектарів розпайованої землі. Саме центральний водовід, що йде з Молодогвардійська, 50 га затопив. Його відновили тільки позавчора, коли я пообіцяв, що буду виходити на Президента, на Генпрокурора, на кого завгодно. Ми до «Луганськводи» звертаємося — вони відсилають на місцевий рівень. А «на місцевому рівні» у нього один трактор залишився. Раніше, каже, якщо надходила заявка, за свої гроші купував шмат труби, інші матеріали і міняв. Тепер, мовляв, цього вирішити не можу — маю посилати запит на Луганськ, ті — на Москву... На останній нараді на якесь наше запитання Маслак нам сказав: «Ці питання треба вирішувати в Москві». Ми реготали, але ж це — сміх крізь сльози...

Уроки самовиживання

Молебень — не єдиний приклад того, як ровенчани долають гостру проблему. На уже згаданій вулиці Черняховського, де питна вода біжить поза трубами, люди, за словами їхнього депутата, самі прокопали рівчак, і вона вже їхні будинки не підмиває — тече у шахтний відстійник (їй там саме місце!). У селищі кілька вулиць, забудованих шахтарями у 1989—1992 роках, і тому на жодному плані не існуючих, люди самі проклали близько кілометра водопроводу. Кажуть, представники «Луганськводи» плату за воду приймають готівкою. І квитанцій не виписують — адже вулиці де–юре не існують...

У селищі Кленовому Ровеньківської міськради живе Віктор Кобицький. Розповідь про нього заслуговує на окрему публікацію. Коли сім років тому чоловік втратив дружину, у нього на руках залишилось восьмеро неповнолітніх дітей (ще дві старші доньки на той момент уже вийшли заміж). Недавно Кобицький купив старшому синові на повноліття «Жигулі». Так от на цій машині з сусіднього селища Кам’янка й возять воду. Щодня — літрів по сорок. Там водопровід теж не працює, але є якісь криниці. Спробуйте з криниці набрати води на цілу сім’ю! Та ще й черги. Як вони обходилися до того, коли на подвір’ї з’явилася машина?..