Не всі фани рок–музики здогадуються, що їхні кумири ніколи б не з’явилися, якби на них не працювала потужна, невидима бізнес–машина на чолі з не зовсім презентабельними, не зовсім молодими, але дуже зубастими бізнесменами. Закоханому в кумира фану здається, що талант сам пробив собі дорогу. Втім талантів багато, але не всім щастить потрапити в потрібні руки і бути відшліфованими до блиску діаманту. Елвіс Преслі й через 32 роки після смерті незмінно залишається «королем рок–н–ролу», але 100–та річниця від дня народження того, хто довів до блиску цей діамант, пройшла днями непомічена.
За життя Елвіса Преслі його менеджер, полковник Том Паркер, був майже так само відомим, як і його молодий підопічний. Людина, яка стояла за королем рок–н–ролу, — дуже колоритна та загадкова. Фірмовим знаком цього огрядного чоловіка була незмінна кубинська сигара в зубах. Що ж, ті, хто залишається за лаштунками, також заслуговують на дещицю слави...
За життя полковник Паркер стверджував, що народився у США, і лише після його смерті було документально встановлено, що він з’явився на світ 26 червня 1909 року в голландському місті Бреда, був п’ятою дитиною в родині Адама та Марії ван Куйк. Його справжнє ім’я та прізвище — Андреас Корнеліс ван Куйк. Підлітком Андреас емігрував до Сполучених Штатів, де підробляв на розважальних заходах, а у 18 років вступив до армії США, змінивши при цьому ім’я та прізвище на Том Паркер. Він чотири роки життя віддав службі в армії. Втім, звичайним рядовим. Почесне звання «полковника» йому надав 1948 року губернатор штату Луїзіана Джиммі Девіс, коли герой нашої розповіді вже був відомим музичним менеджером. Тож голландець до свого артистичного псевдоніму Том Паркер додав ще й «полковник». На піку слави Елвіса його менеджера називали просто — «Полковник».
Після демобілізації з армії Паркер перебивався випадковими заробітками, зокрема ловив бродячих собак, був наглядачем цвинтаря для домашніх тварин у Флориді. Свою менеджерську діяльність розпочав на межі 1939—1940 років. Його першим підопічним був співак Джин Остін, який подорожував містечками США з пересувною виставою «Моделі й мелодії». Утім Паркер виявив неабиякі менеджерські здібності, і в середині та наприкінці 40–х років його клієнтами вже були провідні виконавці музики кантрі, яка на той час поруч із джазом належала до найпопулярніших музичних жанрів країни, — Мінні Перл, Хенк Сноу, Джун Картер, Едді Арнольд та кінозірка Том Мікс. Джуна Картера на цей час вважають легендою музики кантрі, а Едді Арнольд (помер минулого року) є культовою особою, але в доволі вузьких колах. Випущена в листопаді 1947 року пісня Едді Арнольда очолювала чарти кантрі–музики впродовж 53 тижнів! Таке не вдавалося самому Елвісу.
На початку 1955 року полковник Паркер був особистим менеджером кантрі–співака Хенка Сноу, у перші відділення концертів якого почав ставити «для розігріву» публіки перспективного молодика Елвіса Преслі. Менеджером останнього на той час був неповороткий Боб Ніл. На концертних трасах виконавець–початківець та досвідчений представник шоу–бізнесу познайомилися краще. У жовтні 1955 року полковник, уже як спеціальний радник Елвіса, зумів домовитися про дуже вигідний контракт на 35 тис. доларів із великою компанією грамзапису RCA Victor. Історичний контракт, який перевернув музичний світ, було підписано 21 листопада 1955 року. 1956 року Боба Ніла було усунуто з дороги, і полковник Паркер став особистим менеджером Елвіса.
Варто уточнити, що в ті часи виконавці мали набагато менше прав, ніж нині. Менеджери особисто вирішували, яку пісню потрібно записати на диск–сингл, яким має бути репертуар довгограючої платівки. Але Паркер уже зумів розгледіти талант і потенціал свого партнера, тому першим із тогочасних менеджерів не просто дозволив, а наполіг, щоб Елвіс сам підбирав пісні для запису! Полковник був піонером у тому, що тепер вважають звичайною практикою. Легендарний тандем склався. Полковник був першим і в іншому. 1956 року у США та світі вже розпочалася «елвісоманія», тож підприємливий бізнесмен заповнив ринок різноманітною супутною сувенірною та рекламною продукцією: листівками, фото, буклетами, ляльковими зображеннями тощо.
Великий музичний проект почав перетворюватися на великий бізнесовий. Наприкінці 1956 року газета ділових кіл США підбила його підсумок: 22 млн. доларів прибутку. В тодішньому масштабі цін це була фантастична сума!
Можливо, Паркер лиш знав свою справжню ціну, бо, за деякими ознаками, не був жадібною людиною. На початку 60–х він прочитав у газеті, що не вистачає грошей для зведення у штаті Арізона меморіалу на честь загиблих під час нищівної атаки японської авіації на Перл–Харбор на початку Другої світової війни. Полковник та Елвіс спільно вирішили організувати благодійний концерт зі збору коштів на цю справу. Було зібрано 100 тис. доларів. При цьому Паркер і Елвіс не взяли жодного цента на покриття власних витрат, а навпаки, виклали кожен по 27 тис. доларів власних коштів на організацію концерту.
Тепер кожен із нас за посередництва супутникового телебачення може стежити за концертами та іншими глобальними акціями, які відбуваються в різних куточках світу. А початок цьому феномену поклав той–таки полковник Паркер. Під враженням прочитаного про нові можливості глобальної комунікації, 1972 року в нього з’явилася ідея дати концерт Елвіса на весь світ. Концерт відбувся 14 січня 1973 року на Гаваях, і переглянути його мали можливість мешканці 40 країн світу, на які велася ретрансляція концерту засобами супутникового зв’язку. За різними оцінками, аудиторія цього першого в історії світу глобального концерту становила від одного до півтора мільярда глядачів. Принагідно провадилася благодійна акція зі збирання коштів для Фонду боротьби з раком на Гавайських островах. Було зібрано 75 тис. доларів.
Паркер також був піонером у просуванні рок–зірок у кіно. За його порадою Елвіс почав з’являтися в милих, але примітивних художніх музичних фільмах ще в середині 50–х років. Загалом співак знявся в 33 повнометражних фільмах, окремі з яких навіть мали художню цінність, але завданням більшості з них було дарувати приємні хвилиним молодим шанувальникам та не менш приємно заробляти великі гроші тандемом Паркер—Преслі.
Після смерті Елвіса Преслі в серпні 1977 року полковник став особистим консультантом з розважальної індустрії мільйонера та власника світової мережі п’ятизіркових готелів «Хілтон» Вільяма Баррона Хілтона (діда популярної тепер Періс Хілтон). Том Паркер залишався на цій посаді до самої смерті. А помер він від інсульту 22 січня 1997 року у віці 87 років.
Полковник Том Паркер переписав і кардинально змінив роль менеджера в шоу–бізнесі, він був піонером, новатором, досвід якого до цього часу використовує сучасне покоління менеджерів. Про його спадщину написано наукові розвідки, знято кілька документальних фільмів. Є й біографічні книги, кращими з яких є «Полковник» Аланни Неш та «Полковник Том Паркер: Дивне життя ексцентричного менеджера Елвіса Преслі».
Полковник сам випрацював таку форму співробітництва зі співаком, що вона відіграла вирішальну роль у неймовірному успіху Елвіса. Паркер ставив понад усе захист прав свого клієнта, відданість у служінні йому. З іншого боку — вимагав відповідну оплату за це. Оплата менеджерів з бігом часу не зазнала таких суттєвих змін, як інші аспекти та особливості їхньої діяльності. І тоді, і тепер менеджер, як правило, отримує традиційну «десятину» від доходів клієнта. Але не у випадку Паркера. На початку співпраці йому відходили 25 відсотків від загальних доходів, а наприкінці життя Елвіса — всі 50. Але справа вартувала таких грошей, бо завдяки Паркеру Елвіс сягнув всесвітньої слави.
Як розумний партнер Елвіс ніколи не докоряв Паркеру за його апетити. Якось у контексті запитання про розподіл прибутків Елвіс сказав: «Я не вважаю, що я б став таким великим без цього чоловіка. Він дуже розумна людина».
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
