Плугом, сохою, граблями...

Першими жнива традиційно розпочали кримські аграрії: разом зі своїми колегами з сусідніх областей вони уже намолотили перший мільйон зерна. Крім автономії, до збору врожаю долучились сільгосппідприємства Кіровоградської, Запорізької, Полтавської та Дніпропетровської областей.

Однак цьогоріч фермерам також доводиться вирішувати вже традиційні жниварські проблеми: немає фінансування, брак техніки й пального. Розібратись на місцевому рівні із такою масштабною проблемою нелегко, тож «підключаються» чиновники всіх рівнів. А найдієвішу допомогу — технікою — жнивуючим областям надають сусіди.

Без комбайна — як без рук

Тож перший мільйон зернових зібрано — на черзі ще близько чотирьох десятків. Однак вчасно їх зібрати буде непросто. Для успішних жнив аграріям бракує достатньої кількості оборотних коштів, вважають експерти. «Щоб зібрати врожай, необхідно мати пальне, відремонтовану техніку, платити за зберігання та сушіння зерна, тобто великі кошти — близько п’яти мільярдів гривень. Однак приблизно половини коштів нема», — відзначає голова Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.

І перше, що стає каменем спотикання для аграріїв, — елементарна нестача техніки. Нове обладнання дороге, тож дозволити собі докупити нове (а надто закордонне) може далеко не кожне господарство. Для прикладу, впродовж останніх трьох років сільгосппідприємства АРК придбали близько 150 високопродуктивних комбайнів, більше 600 потужних тракторів, стільки ж сільгоспмашин та близько 1,1 тисячі поливальної й іншої техніки. Проте омолодити парк «поповненням» вдалось лише на чотири відсотки: для повного оновлення необхідно закуповувати стільки машин щороку, підрахували експерти.

Не маючи достойної альтернативи, аграріям доводиться користуватись радянськими «раритетами»: у Криму таких комбайнів більше половини. А щоб вчасно й за планом зібрати врожай, кримські сільгосппідприємства позичають техніку у сусідів із Херсонської та Миколаївської областей. Завдяки «найманим» 1500 комбайнам навантаження на кожну сільськогосподарську машину знизилось майже вдвічі — до 211 гектарів.

Для успішної збиральної кампанії Україні необхідно трохи менше 70 тисяч високотехнологічних комбайнів. Є — лише близько 57, повідомив заступник міністра аграрної політики України Олександр Шевченко. На один комбайн доводиться 224 гектари посівів при нормі 100—120, нам не вистачає 12 тисяч високотехнологічних комбайнів. А із наявних — майже шість тисяч перебувають у стадії ремонту.

Українське — значить найкраще?..

Навіть полагодити стареньку, проте надійну техніку аграріям досить складно. «Навіть купити запасні частини на комбайн «Дон» зараз непросто. Їхній виробник — «Россільмаш» — почав працювати тільки за передоплатою. А фінансовий стан підприємства не дозволяє нам працювати за цією схемою», — розказує генеральний директор дніпропетровського СТОВ «Лада» Михайло Мариниченко.

Купувати нову техніку аграрії не поспішають: з початку року вони придбали на дві третини комбайнів менше, ніж за відповідний період минулого року. Основна причина — скасування норми 30–відсоткової компенсації та кредитів на іноземну техніку.

Користуючись явною нестачею, українські виробники сільгосптехніки намагаються переконати аграріїв, що вітчизняне не тільки дешевше, а й таки краще. «Ми зібралися тут, щоб розвіяти міф про те, що трактор «Джон Дір» у багато разів кращий, за трактори «Харківського тракторного заводу», — заявив минулого тижня на черговому «Дні поля» голова Харківської облдержадміністрації Арсен Аваков.

Щоб агропідприємства мали змогу попробувати харківські трактори «на зуб», завод планує безкоштовно давати «пробники» усім бажаючим — пообіцяв генеральний директор заводу Сергій Серебряков. Очікуючи на скептичне ставлення аграріїв до української сільгосптехніки, гендиректор ХТЗ відзначив, що підприємство рішуче почало працювати над поліпшенням її якості.

Дешеве пальне тільки сниться

На практиці навіть із наявною технікою працювати складно, запевняють аграрії: постійно зростаюча вартість пального відчутно б’є по кишенях сільгосппідприємств. Допомогти аграріям зекономити на заправках повинне спеціальне розпорядження Кабінету Міністрів. Ним уряд призначив державного постачальника пального для аграрних потреб — дочірню компанію «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Саме вона впродовж літніх місяців мусить знайти та продати сільгосппідприємствам майже 40 тисяч тонн «дизелю» і понад 50 тисяч тонн бензину. За документом, розподіл буде справедливим — пропорційно до посівних площ кожної області й району.

При цьому пальне зекономить сільгосппідприємствам копієчку, бо його постачатимуть за спеціальною ціною: дизпаливо не вище ніж 4500 гривень за тонну, а бензин — по 5500 гривень (з урахуванням ПДВ). Віднайдена схема вже пройшла перше бойове хрещення в лютому–травні. Допомагаючи селянам готуватись до посівної, компанія «Укргазвидобування» постачила аграріям більше 26 тисяч тонн дизпалива і більше 16 тисяч тонн бензину.

Та аграрії чомусь не дуже поспішають скористатись інновацією Кабміну. «На посівну ми не брали їхньої солярки: при площі 2,6 тисячі гектарів землі, нам виділяли лише п’ять тонн пального. Така допомога — що мертвому припарка, більше часу використаємо на возню з документами, ніж реально отримаємо користі», — пояснює Михайло Мариниченко.

Найкраща ціна — державна?

Що цього року аграріям не побити минулорічний рекорд — визнали навіть у Міністерстві аграрної політики. Аграрні чиновники зменшили прогнозований урожай зернових до 42—43 мільйонів тонн, тоді як експерти продовжують називати цифру в 38—39 мільйонів. Прогноз зменшили через весняні заморозки, проте через теперішню засуху аграрії побоюються, що остаточний збір виявиться ще меншим. «Зараз у Дніпропетровській області засуха. Найближчі прогнози синоптиків теж не втішають. Очевидно, що великого врожаю ранніх зернових не буде», — констатує гендиректор агропідприємства «Лада».

Аграрій відзначає, що фінансовий стан підприємства важкий, а ціни на новий врожай теж поки що не радують: за тонну ячменю дають близько 600 гривень. «Грошей немає, і взяти їх ніде. Наприклад, мені не дають кредит навіть у комерційних банках під 30 відсотків. Єдина надія — ячмінь. Проте ціни поки що залишаються низькими, а повинні бути щонайменше по тисячі за тонну», — підтримує колегу голова фермерського господарства «Лемко» Петро Матвій.

Що ціна занизька, розуміють і в аграрному міністерстві. Щоб дати змогу підприємствам хоч трохи заробити, чиновники вирішили формувати ціну на зерно на державному рівні. «Сьогодні дер­жава повинна показати ціну на пшеницю, на ячмінь і сказати, що з 1 липня ми працюємо в чітко встановленому ціновому діапазоні», — відзначив міністр АПК Юрій Мельник.

Урядовці поки що остаточно визначилися лише з ціною на ячмінь: відповідно до спеціального урядового розпорядження, мінімальна ціна на тонну зерна становитиме 1050 гривень. Та продати по тисячі можна буде лише вищий сорт: ячмінь ниж­чого класу закуповуватимуть дешевше.

Процес закупівлі здійснюватимуть так: Міністерство аграрної політики збиратиме заявки на купівлю зерна у сільгосппідприємств. Ячмінь до аграрного фонду закуповуватимуть за 60 відсотків закупівельної ціни. Як тільки ціна зросте, сільгоспвиробник зможе забрати своє зерно і повернути виплачені гроші. Якщо ж він захоче продати зерно державі — держава доплатить йому решту 40 відсотків.

Запровадження такої схеми закупівель, на думку аграрних чиновників, установить реальну ціну на зерно, одночасно захистить аграріїв і дасть їм заробити. «Цього року ми не допустимо, щоб ціна була неадекватною витратам, а з іншого боку — щоб вона не була неадекватною світовим цінам», — відзначив Юрій Мельник.

Чиновники навіть не сумніваються, що механізм діятиме: для цього в України є все необхідне, запевняють урядовці. «В аграрному фонді є гроші, є в аграрному фонді прийняті урядом рішення, і він очікує тільки одного — 1 липня», — тішився міністр. Аграрії ж не розділяють радості міністра: до урядових рішень аграрії звикли ставитися з недовірою. «Думаю, із установленої ціни будуть іще вираховувати ПДВ. Тож реально отриманих грошей буде менше», — вважає Петро Матвій.