Багаті країни стали багатими тому, що розумно розпоряджалися своїм людським та природним потенціалами. Бізнес у багатих країнах працює не на поповнення грошовими знаками підвалів банків Кіпру, Кайманових островів чи Панами, а спрямовує прибутки на чергові бізнесові, наукові чи просто престижні проекти. Всі ці слова написані з думкою про Швейцарію. Автор цих рядків упродовж тижня мав нагоду відвідати з десяток провідних науково–дослідницьких інститутів цієї країни та ознайомитися з провідними приватними науковими розробками. Наразі йдеться лише про один напрям — практичне використання сонячної енергії.
Сьогодні однією з тем вечірніх випусків новин має стати презентація на полі авіабази «Люфтваффе» (швейцарських ВПС) у передмісті Цюріха — Дюбендорф — прототипу першого в світі літака, який не використовує жодної краплини традиційного пального, а живиться лише енергією Сонця.
«Сонячний літак» здатен літати як удень, так і вночі. На базі цього прототипу буде збудовано літак, який 2012 року вирушить у навколосвітню подорож, використовуючи лише енергію Сонця. Світова преса подасть репортажі про цю подію лише завтра, а читачі «УМ» довідаються про неї вже сьогодні одними з перших у світі.
Коли кореспондент «УМ» тиждень тому разом із кількома колегами з країн ЄС відвідував велетенський ангар на полі авіабази в Дюбендорфі, літак «Сонячний імпульс» перебував на стадії остаточної зборки вже готових його частин: фюзеляжу, велетенського крила з сонячними панелями на верхній частині та чотирьох двигунів, які кріпитимуть до нижньої частини крила. Хоча до часу демонстрації «дитяти», як любовно називають творці свій унікальний літак, залишалося кілька днів, але жодного авралу не було помітно. У велетенському ангарі приглушено лунали популярні рок–хіти, а ваш кореспондент помітив у підсобці відкорковану пляшку вина. Схоже, що техніки, молоді хлопці в джинсах та футболках, вкладалися в графік.
Найбільше часу забрали проектування літака та пошук спонсорів для його практичної реалізації. На цей час таких спонсорів сотні, але головними є «Дойче Банк» та швейцарські компанії «Омега» і «Солвей». Остання спеціалізується на розробці й виготовленні пластиків, полімерів та композитних матеріалів. На початку минулого року проект «Сонячний імпульс» морально і матеріально підтримали Єврокомісія та Європейська космічна агенція. Загальна вартість проекту складає 70 млн. євро.
Команда, яка працює над «Сонячним імпульсом», нараховує 80 осіб, з яких 50 інженерів та 30 техніків. Інженери — найрізноманітніших фахів, передусім у галузі авіації та аеродинаміки, але також із використання сонячної енергії (специфіка проекту), метеорології, геофізики, матеріалознавства та тощо.
Проект увійшов у фінальну фазу в серпні минулого року, коли першими були зібрані більш прості елементи: кокпіт (кабіна пілота) та хвостова частина. Після цього почали збирати крила. Розробники відразу визначилися, що їхнє «дитя» за розмірами має дорівнювати літаку–гіганту «Аеробус А340»: розмах крил — 61 метр. Крило ж складається з трьох окремих фрагментів довжиною по 20 метрів. Елементи крила були виготовлені на спеціальне замовлення фірмою Dеcision SA і доставлені до Дюбендорфа у листопаді минулого року.
Варто навести вражаючу цифру: «Сонячний імпульс» за габаритами дорівнює 560–тонному «Аеробусу», але важить при цьому лише 1500 кілограмів. Кореспондент «УМ» тримав у руках великий фрагмент крила — його вага майже не відчувалася. Це тому, що елементи літака збудовано за принципом бутерброда, тобто мають багатошарову структуру з дуже тонких та надлегких матеріалів із карбонного волокна.
Найважчими елементами літака є чотири 100–кілограмових акумулятори продовгуватої форми, які кріпляться до нижньої частини крила під кожним із пропелерів загальним розмахом 3,5 метра. Ці літієві акумулятори на таких самих батареях накопичуватимуть енергію вдень і дозволять літаку летіти також уночі. Крило, кабіна пілота та фюзеляж пройшли випробування на вібрацію в січні цього року. Енергія в акумуляторах з літієвими батареями накопичуватиметься впродовж денного часу від 11 628 сонячних елементів, які розміщені в панелях на поверхні крила. Середня потужність двигуна, яка гарантується сонцем на 24 години, становить у середньому 12 кінських сил, тобто стільки ж, що і потужність двигунів літака братів Райт, які 1903 року здійснили перший історичний моторизований політ.
На відміну від показаного нам прототипу, кабіна остаточної моделі буде герметичною і обладнаною системами розподілу кисню, усунення вуглекислого газу та вологи, яку виділяє людське тіло. Під час польоту температура повітря ззовні кабіни пілота змінюватиметься від мінус 60 до плюс 80 градусів за Цельсієм. В остаточній моделі розмах крил буде збільшено до 80 метрів — щоб на них удалося розмістити більше сонячних панелей із монокристалічного кремнію товщиною лише 130 мікрон. Тобто вага літака, який вирушить у навколосвітню подорож, зросте до 2000 кілограмів.
У кабіні може перебувати лише один пілот, який працюватиме впродовж 36 годин в екстремальних умовах на висотах до 12 тис. метрів над рівнем моря.
Прототип здатен розвивати швидкість від 40 до 70 кілометрів на годину, тобто як звичайний мопед.
Автор задуму і керівник проекту Бертран Піккар та його колеги розраховують, що після врахування всіх недоліків прототипу остаточну модель «Сонячного імпульсу» можна буде розганяти до 80, а то і 100 кілометрів за годину.
Після презентації ми, журналісти, оточили Андре Боршберга, соратника Піккара і пілота першого «сонячного літака» на полі авіабази. Цей високий чоловік 50 з гаком років (батько трьох дорослих дітей) має поставу юнака і тіло атлета. Андре надзвичайно простий та приємний у спілкуванні й охоче ділиться закуліссям проекту.
Він визнав, що вже здійснив не один безперервний 36–годинний тренувальний політ на звичайному літаку. При цьому кожні три години виділяв 15 хвилин для напівсну–відпочинку. Пілот розповів про складнощі управління «Сонячним імпульсом». При таких велетенських габаритах машина є маломаневреною, при спробі здійснити маневр виникають сильні вібрації, яких інколи не витримують руки.
Боршберг повідомив, що після сьогоднішньої презентації команда «Сонячного імпульсу» ще днів десять помилується своїм творінням на полі аеродрому, а потім розпочне перші випробування. Спочатку літак здійматиметься над злітною смугою лише на метр, два, три. При цьому перевірятимуть сотні робочих параметрів. Лише потім, приблизно восени, настане час для польотів на короткі дистанції. Для випробування літака на довгих дистанціях цей прототип уже не використовуватимуть, а наступного року буде виготовлено інший, в якому буде ліквідовано всі виявлені недоліки «піонера».
Після випробувань другого зразка в безпосадочних польотах над США та Атлантичним океаном буде нарешті виготовлено той головний літак, який 2012 року вирушить у навколосвітню подорож. При цьому варто наголосити, що вона не буде безпосадочною. Враховуючи малу швидкість (хоча в остаточному варіанті літака розробники розраховують збільшити її), навколосвітню подорож розіб’ють на п’ять відстаней, кожна тривалістю 36 годин, із таким розрахунком, щоб «Сонячний імпульс» здійснив посадку на кожному континенті. Пілотами позмінно будуть Бертран Піккар та Андре Боршберг.
Бертран Піккар пояснює, що «Сонячний імпульс» є не лише забаганкою його жадібної до пригод душі. Цей проект є символом нових технологій, які світова спільнота повинна впровадити в площину практичного застосування ще до того, як скінчаться природні запаси енергоносіїв. На прощання Андре Боршберг сказав, що проект «Сонячний імпульс» — це фактично переписування історії світової авіації, але вже на іншому, вищому рівні. Більше про проект «Сонячний імпульс» можна дізнатися на його офіційному сайті www.solarimpulse.com.
Проект «Сонячний імпульс» задумав і почав реалізовувати шість років тому світової слави дослідник, психолог, учений та шукач пригод Бертран Піккар. Він є представником третього покоління славетної швейцарської родини Піккарів. Дід Бертрана — фізик, шукач пригод та друг Альберта Ейнштейна Огюст Піккар — є першою у світі людиною, яка здійнялася на повітряній кулі до меж стратосфери. У 1931 та 1932 роках він піднявся на висоту, відповідно, 15 780 та 16 201 метра. Батько Бертрана, дослідник морів Жак Піккар, займався проектуванням та виготовленням глибоководних апаратів — батискафів та підводних човнів. На одному з них під назвою «Трієст» Жак Піккар разом з американським колегою Доном Уолшем стали першими у світі, хто спустився в найнижчу точку світового океану — Маріанську впадину — на глибину 10 916 метрів і виявив там живі організми. Цей факт сприяв прийняттю міжнародної угоди про заборону на проведення глибоководних випробовувань ядерної зброї.
Під час світової вистави ЕКСПО–64 у швейцарському місті Лозанна Піккар–молодший перевозив на 166–тонній субмарині 33 тисячі відвідувачів виставки на найглибшу точку Женевського озера — 60 метрів. 1969 року провів місяць у субмарині у водах Атлантичного океану, дрейфуючи Гольфстрімом на глибині 300 метрів і вивчаючи теплі атлантичні потоки. Своє останнє занурення Жак Піккар здійснив у 82 роки, за два роки до смерті.
На рахунку Бертрана багато дивовижних світових рекордів та досягнень, найвідомішим з яких є навколосвітній політ на повітряній кулі у 1999 році. Він перейняв від батька захоплення глибоководними проектами, а від діда — повітряними. Бертран є ідейним керівником проекту «Сонячний імпульс», але проект презентував нам його близький співробітник та колега–пілот — Андре Боршберг. Піккар і Боршберг офіційно зареєстрували компанію «Сонячний імпульс» 29 червня 2004 року. Перший є головним ідеологом та генератором ідей, а Боршберг, який володіє необхідними якостями підприємця, здатен перетворити бачення на реальність, тож він є фактичним бізнес–керівником проекту.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
