Зброю з піхов!

Творчі люди, як натури тонкого душевного складу, не могли не зреагувати на «порнографічну» тему, що вже третій тиждень збурює уми українських обивателів. Йдеться про запровадження кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною до 301–ї статті Кримінального кодексу України. 11 червня депутати Верховної Ради підправили закон лише одним словом «зберігання», додавши його до норми «для збуту чи розповсюдження або їх виготовлення». Митці вбачають у нововведенні особисту загрозу, адже зображати оголену натуру їх навчають зі студентської лави і, очевидно, що такі роботи зберігаються в майстернях і, не виключено, для збуту та розповсюдження. Не заспокоює їх офіційний коментар Міністерства юстиції, що доказами мети збуту та розповсюдження «для прикладу, може бути наявність великої кількості примірників одного і того самого твору або наявність відповідних цивільно–правових угод на продаж чи на переміщення цих творів тощо».

Боротися з «драконівським» законом художники та галеристи вирішили по–дорослому. Оголосивши акцію «Упорно», вони зібрали близько двох десятків творів відвертого характеру і розмістили їх для загального огляду в «Карась Галереї» на Андріївському узвозі. Напис на вході до галереї застерігає, що представлені роботи мають відвертий еротичний характер. Арсенал боротьби з захисниками суспільної моралі у цьому випадку традиційний — це зображення чоловічих та жіночих статевих органів, але, на відміну від класичного мистецтва, образи подаються в іронічній, саркастичній чи провокативно–вульгарній манері. Наприклад, «Натюрморт» Олександра Ройтбурда, писаний олійними фарбами, зображає чоловічий статевий орган зблизька. Проте художник присягається, що не задумував картину як порнографічну. «Для мене тут головне техніка, — розповідає він журналістам. — Ось мазочки — жовтенькі з рожевим. Бачите, як із темноти вимальовується певна скульптурність». А от автори творів «Україна 1» і «Горбачов та його розпущені республіки», напевне, думали про порнографію як метафору політики. Перша (Юрій Соломко) — це карта України, на яку нанесено контури верхньої частини жіночого тулуба з розведеними руками, якими жінка тримається за пеніси (відповідно з російського та польського боків). Друге полотно (Ігор Галан) дає розгорнуту картину провокативного спілкування Михайла Горбачова з п’ятнадцятьма красивими оголеними жінками (поцілунок — найневинніший вияв сексуальності на полотні). Картини доповнюють кілька відеоінсталяцій, що показують оголені тіла.

Очевидно, що мети — привернути увагу — організатори акції вже досягли. Але виникає питання, чи за смакуванням подробиць виставки буде чути основний месидж акції: табу в мистецтві не може бути, воно провокує не лише митців, а й суспільство, а введення цензури опускає нашу державу до рівня тоталітарного Радянського Союзу. Як перші дзвіночки, галерист Євген Карась пригадав закриття експозиції проекту «Мистецтво a priori» у Харківському художньому музеї (див. «УМ» №094 за 28 травня) та судову тяганину письменника Олеся Ульяненка із Комісією з питань захисту суспільної моралі, член якої визнала останній роман автора порнографічним. «Практично неможливо визначити, що є порнографією, — непокоїться Карась. — Оскільки у нас зберігаються роботи еротичного змісту, які ми збираємося показувати, то ми всі — галеристи, художники та інсталятори — маємо готувати валізи».

Наступним етапом акції «Упорно» стане звернення до Президента України з проханням накласти вето на Закон України «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру)». Організатори запевняють, що за чотири дні зібрали понад 200 підписів. Ініціативу Євгена Карася, Леся Подерв’янського, Влада Троїцького, Іллі Чічкана, Маши Шубіної та представників Української Гельсінської спілки з прав людини Володимира Яворського і Марини Говорухіної підтримали зокрема харківський правозахисник Євген Захаров та молоді письменники Андрій Любка і Галина Карпа.

Звернення до Президента мали передати учора поштою. Таким чином проблема перетікає у політичну площину, що, не виключено, й було задумано від самого початку. Адже ініціатор суперечливих змін до закону, як свідчить сайт Верховної Ради, — Тимошенко Ю. В., Кабінет Міністрів України.

З ПЕРШИХ УСТ

«Немає чіткого визначення «розповсюдження» і «порнографія»

Володимир Яворський, виконавчий директор
Української Гельсінської спілки з прав людини:

«Ми вважаємо, що цей закон потрібно повернути в парламент. По–перше, він не досягає тієї мети, з якою розроблявся: не забороняє дитячу порнографію, що вимагає міжнародна спільнота відповідно до Конвенції про права дитини. По–друге, він втручається у приватне життя й обмежує свободу вираження поглядів, що не підходить демократичному суспільству. Проблема ще й у тому, що немає чіткого визначення, що таке «розповсюдження» і що таке «порнографія».