Ейфорії — на мить, напруга — завжди

«Ми не часто зустрічаємось, бо зазвичай нема чим похвалитись. Але зараз зовсім інша ситуація», — такими словами вчора розпочав зустріч із журналістами президент Федерації гандболу України В’ячеслав Миленький. Головним інформаційним приводом для скликання прес–конференції стало закінчення чоловічою та жіночою збірною своїх відбіркових циклів. Закінчення вдале, адже обидві команди пробилися до фіналів чемпіонату Європи та світу відповідно — гарний подарунок до столітнього ювілею українського гандболу, який припав саме на цей рік.

Підтягнути легіонерів

Жіноча команда з ручного м’яча є тією дружиною, яка звично тішить нас своїми результатами та вважається серйозним суперником для представників будь–якої країни. Українські дівчата були учасницями п’яти останніх світових форумів, а тепер очікувано пробилися до наступного, який у грудні стартує в Китаї. Логічним підсумком останнього відбору стала двоматчева перемога над збірною Голландії в раунді «плей–оф».

Для Леоніда Євтушенка, який зараз тренує цю команду, вся ейфорія від останніх перемог уже позаду — тепер важливо добре підготуватися до турніру в Піднебесній, залучити найкращих гравців. «За нас виступають чемпіонки трьох закордонних чемпіонатів — Румунії, Росії та спільної першості Чехії та Словаччини», — говорить Євтушенко, який чи не найбільше заклопотаний приїздом цих дівчат до збірної. Чимало клубів перешкоджають своїм легіонерам це робити, не відпускають гандболісток під прапори своєї країни.

Однак наше керівництво сподівається, що до світового чемпіонату вдасться зібрати всіх найсильніших. До Китаю збираються вилетіти за 5–10 днів до основного старту, і метою раннього виїзду буде не лише акліматизація, а й бажання головного тренера перевірити підопічних у контрольних поєдинках. «Нас поважають, бояться. Нещодавно іспанці закликали на турнір, який організовують напередодні чемпіонату. Думаю, ми поїдемо», — озвучує плани підготовки головний тренер.

Новий–старий тренер

Леонід Захаров, нинішній наставник чоловічої збірної, цікавий тим, що в 1999 році саме він уперше вивів наших чоловіків до фінальної частини континентальної першості. Відтоді знаний фахівець тричі виїздив працювати за кордон, а нового здобутку з національною командою йому довелося чекати аж десять років. Зі слів Захарова, у нинішньому відборі українцям довелося нелегко, адже зміна поколінь поєдналася з епідемією травм наприкінці відбору. «Склад ми оновили відсотків на 60, і молоді не підвели», — задоволено розповідає наставник. Це особливо було помітно в переможних домашніх поєдинках проти литовців та голландців, коли через ушкодження вибули одразу два голкіпери «синьо–жовтих», і молода зміна зіграла на високому рівні.

Одночасно Захаров додає, що перемагали не «завдяки», а «всупереч». «Голландці годину плакали після поразки в Запоріжжі. Мені іноді стає соромно: люди тренуються разом роками, а ми, щойно зібравшись, обіграємо їх», — розповідає про особливості своєї підготовки наш керманич.

Стосовно самого фіналу, який пройде в січні 2010 року в Австрії, то керівництво «синьо–жовтих» мінімальним прийнятним результатом називає вихід із групового раунду. Його жеребкування відбулося учора ввечері у Відні.