Дев’ять ударних тижнів

Часи підземних ударних вахт гірників «Дамо країні вугілля!», погодьтеся, давно минули. Скептики он навіть кажуть, що тепер шахтарі здебільшого час від часу влаштовують дещо інші «ударні» вахти — гепають касками по асфальту, вимагаючи виплати заборгованої зарплати. Та все ж традиції «гвардії праці» живучі, й відновити їх вирішили на шахтах державного підприємства «Макіїввугілля».

Із середини червня тут стартувала передсвяткова вахта під гаслом «Дню шахтаря та 55–річчю утворення Мінвуглепрому — дев’ять ударних трудових тижнів!». Причому, що важливо, макіївські шахтарі й до того не пасли задніх і в останні роки постійно виконували й перевиконували плани вуглевидобутку. Наприклад, якраз напередодні початку ударної вахти працівники 20–тисячного колективу ДП «Макіїввугілля» достроково виконали піврічне завдання, піднявши на–гора 1 мільйон 538 тисяч тонн палива.

А стартувала трудова ударна вахта з шахти «Холодна Балка». Директор з виробництва «Макіїввугілля» Анатолій Давидковіцер уже вручив ланковому видобувної дільниці №1 Олегу Губрієнку спеціально виготовлений вимпел–естафету і протягом тижня гірники шахти мають намір збільшити попередні виробничі показники. Потім естафету підхоплять їхні колеги з «Бутовки», «Чайкіно» та всіх інших шахт Макіївки.

Так сталося, що початок ударної вахти збігся ще з однією помітною подією в «Макіїввугіллі». Днями державна комісія прийняла в експлуатацію на шахті імені Бажанова нову лаву–гігант. Східна лава №8 стала найдорожчим проектом «Макіїввугілля» в поточному році, адже на її будівництво та оснащення витрачено рекордну суму коштів — 180 мільйонів гривень. Однак цей об’єкт вартий таких грошей, і саме з ним пов’язують найбільші надії стосовно подальшої стабільної роботи.

«Зараз лава у своїй лінійній частині має довжину 300 метрів, — розповідає директор шахти імені Бажанова Андрій Олексюк. — А незабаром ми подовжимо її до проектної — 350 метрів. І ось такого вибою, що працює на прямий хід, наш вуглепром ще не бачив. Так, сюди вкладено солідні кошти. Але потужна техніка та оснащення вже зараз дають можливість видобувати тут щодоби 1,5 тисячі тонн палива. А перегодя маємо можливість збільшити вуглевидобуток до двох тисяч тонн і більше».

Проте, як каже директор підприєм­ства, бажанівці не стануть гнатися насамперед за рекордами. Головне для них — стабільність. Бо рекордний видобуток рано чи пізно «з’їдає» підготовлені для видобутку запаси палива. А підготувати новий фронт робіт заважає нестача кадрів. Приміром, три року тому на шахті імені Бажанова працювало сім прохідницьких бригад, нині ж їх тільки п’ять. Та й то лише три з них повністю укомплектовані прохідниками, а інші малочисельні. Серед причин кадрової проблеми насамперед те, що «бажанівцям» доводиться працювати у значно важчих умовах, ніж колегам з інших макіївських шахт. Адже роботи тут ведуться на глибині 1350 метрів, де дошкуляють висока температура та інші складні гірничо–геологічні умови.

«Люди нам потрібні, — підверджує Андрій Олексюк, — і нині ми можемо взяти на роботу під землю до 800 працівників. Стабільний заробіток гарантуємо. А з введенням у дію гігантської лави ця дільниця стане найбільш оплачуваною — гірники зможуть заробляти щомісяця до вісім тисяч гривень».