...Відверто кажучи, я дещо зніяковів, коли Олександр Васильович, відставний генерал–лейтенант, єдиний у Феодосії Герой Радянського Союзу, сам запропонував підкинути мене на «Таврії» до місцевого автовокзалу. Усе ж таки людині під дев’яносто. «Не дрейфи», — підбадьорив ветеран, затягнувшись за кермом цигаркою. І ми «відчалили». Досить пожвавлений центр приморського міста ми проїхали без проблем.
А перед цим ми майже чотири години розмовляли в кімнаті генерала, рясно обставленій фотографіями, вимпелами і макетами бойових кораблів та літаків. Тоді ж я переконався, що в мого співрозмовника ще й феноменальна пам’ять...