Чорний день Білого Тайсона

23.06.2009
Чорний день Білого Тайсона

«Білий Тайсон» виявився лише блідою тінню свого чорного «прототипу». Як і передбачалося, скромний узбек Руслан Чагаєв не став повноцінною заміною Девідові Хею. І навряд чи британець сильніший за останнього суперника Володимира Кличка — просто в плані видовищності Хей був би точно цікавішим: надто багато зайвого наговорив він напередодні бою. Суботнє ж побиття Чагаєва на стадіоні в Гельзенкірхені за присутності 61 тисячі глядачів було сприйняте лише як чергова очікувана перемога Кличка–молодшого.

 

За звичним сценарієм

Напередодні поєдинку опонент нашого боксера називав одним із своїх козирів мобільність на рингу. При зрості в 185 см Чагаєв справді мав би бути рухливішим за двометрового українця, що Руслан і намагався довести уже з першого раунду. Володимир же сповна використовував свої антропометричні дані, довгими руками тримаючи опонента на відстані.

Але вже в другому раунді стало зрозуміло, хто головний фаворит у цьому двобої. Зрозумівши, на що здатен його опонент, наш чемпіон провів швидку атаку, і після вправного удару правою узбек опинився на помості.

Після такої оказії ініціатива практично весь час перебувала в руках Володі. Чагаєв ніби й забув, за рахунок чого збирався перемагати: він втрачав «територіальну» перевагу та знай потрапляв під град ударів Кличка. Найбільше потерпала узбекова голова: саме туди найзручніше було цілити високому Кличкові. Русланів блок дуже скоро втратив щільність. Сам же Володимир пропустив практично один серйозний удар опонента — в сьомому раунді, та й то — коли вдарив гонг і наш боєць уже не очікував на атаку.

Апофеозом протистояння став дев’ятий раунд. Із розсіченою бровою, «чемпіон у відпустці» за версією WBA знову вистояв під «пострілами» українця. «Кров настільки заливала моє ліве око, що я не бачив ударів опонента», — пояснив свою інертність у заключній частині двобою невдаха–претендент. Саме тому лікар і тренер вирішили не випускати підопічного на подальшу боротьбу. Рішення загалом правильне, адже бій вочевидь був програний.

«Руслан хотів продовжити поєдинок, але я був проти. Мріяти про випадковий «щасливий удар» у нашому спорті — дурна справа», — це вже сам тренер Міхаель Тімм мотивує своє рішення.

Чемпіон і рекордсмен

«Суперник бився добре, але я був кращим. Мені шкода, що бій зупинили. Але рішення зрозуміле, адже здоров’я дорожче», — коментував бій переможець після свого чергового тріумфу.

Уже зараз почалися розмови про те, хто стане наступним суперником нашого суперваговика. Називають імена американця Кріса Арреоли та вже згадуваного Девіда Хея, котрий наразі уник боротьби, пославшись на травму; тоді як сам чемпіон має намір зустрітися з росіянином Олександром Повєткіним. «Хоч Чагаєв і досвідченіший за нього, але Олександр — молодший, тому й цікавіший опонент», — прокоментував своє бажання Кличко–молодший.

У ніч із суботи на неділю Володя виставляв на кін пояси IBF, WBO та IBO й відстояв їх, не очікуючи майже нічого натомість. Але, по–перше, є красива статистика. Адже Володимир усьоме захистив свій чемпіонський титул за версією IBF, що є абсолютним світовим рекордом за кількістю захистів цього титулу однією людиною. Окрім того, 61 тисяча глядачів на стадіоні футбольного клубу «Шальке» в Гельзенкірхені, що співали пісень і потужно скандували, — це рекорд відвідуваності для боксерського поєдинку в Німеччині за останні 70 років та найбільша аудиторія для закритих приміщень. У 1939 році за протистоянням Макса Шмеллінга та Адольфа Хойзера спостерігало 70 тисяч чоловік, і це досягнення поки не перевершене.

А ще найпрестижніший у світі боксу журнал «Ринг» нарешті віддав Володимирові власний пояс, теж вельми цінний, адже ним вшановують найсильнішого боксера у світі за версією цього видання. Останнім володарем паска від «Рингу» був старший брат Віталій — до свого тимчасового прощання зі спортом у 2005 році.

Єдине, що залишило неприємний осад від побаченого, — виконання гімнів двох країн перед початком поєдинку. Цього разу їх наживо виконували на трубі, і на українській мелодії звукопідсилювальна апаратура дала якісь збої, через що «Ще не вмерла…» звучало з неприємними провалами. Результат бою скрасив негативні враження, але осад залишився.