Театр починається із суду
Адвокат унсовців Микола Янко дає мені прослухати запис вердикту, який Верховний Суд України виніс 4 березня цього року, розглянувши касаційну скаргу у «справі 9 березня». Цифровий його диктофон чітко зафіксував час, витрачений на проголошення рішення: одна (!) хвилина і п'ять секунд. Це — результативна частина суддівської постанови, яка, можливо, за суттю своєю і повинна бути сестрою таланту, приятелькою стислості чи свекрухою творчої іскри. Але біда не в тім, що судді ВСУ виявилися такими словесними спартанцями. Гірко, що «справу 9 березня» відправили в архів за лічені секунди, постановивши: скаргу лишити без задоволення, вирок без — змін, країну — без героїв, героїв — без реабілітації і так до безкінечності...