Кілька днів тому відвідувачі Національного художнього музею України потрапили в незвичайний світ. Світ полотен, які, вважалося, надовго втрачені для глядача. Академічні малюнки Тараса Шевченка, що їх Кобзар писав, коли був учнем Академії мистецтв. Розімлілі натурники, розлючені кентаври, усміхнений Аполлон, м'язистий Геракл. Поряд з академічними малюнками — офорт, який уже трохи «під'їв» час, поставив на ньому свій жовтий відбиток. Але все одно ще добре видно старий, Шевченків Київ. Ходиш музейними залами, і тебе збиває з ніг уся ця краса. Ікони, твори українського й дореволюційного живопису: пейзажі та портрети Трутовського, Світлицького, Васильківського, Айвазовського, Мурашка, Бенуа. Плюс класичний авангад: Богомазов, Бурлюк. А зібранням кращих творів художників 1960—1990 років — Криволапа, Бабака, Сільваші, — міг би пишатися будь-який музей. Що вже казати про живописні полотна найвідоміших іноземців! Один кубинець Маріо Кореньо із «Танцівницею» і «Купальницею» чого вартий! Як каже директор Національного художнього музею Анатолій Мельник, Маріо Кореньо до цього часу взагалі не був представлений на українському арт-ринку. Навіть тоді, коли в Європі його картини користувалися великим попитом. А після смерті Маріо п'ять років тому найбагатші колекціонери чубляться за полотна, що їх намалював «майстер Кореньо». Унікальна виставка, яка відкрилася в Національному художньому музеї України, називається «Колекція «Градобанку» і має сімдесят два раритети.