Уїтні Х’юстон, та Боббі Браун.
40-річну на цей час Уїтні Х'юстон на початку її кар'єри, у 80-х роках, вважали однією з найбільших надій американської поп-сцени. Ця чарівна жінка обдарована сильним голосом оригінального забарвлення. Її перші альбоми користувалися неймовірною популярністю в усьому світі. Співачка здобула шість нагород «Греммі». Фільм 1992 року «Особистий охоронець» з Уїтні в головній ролі не можна було назвати мистецьким шедевром, але він мав колосальний комерційний успіх. Великий успіх у 90-х роках мали наступні фільми за її участю: «Очікуючи на видих» та «Дружина проповідника». Початком нещастя стало те, що мало стати початком щастя: шлюб співачки 1992 року з іншою зіркою американської поп-сцени — Боббі Брауном. 1993 року у пари народилася донька Боббі Крістіна і розпочалися... нескінченні сварки та бійки. Боббі не раз потрапляв до в'язниці, де й тепер відбуває черговий двомісячний термін ув'язнення за перебування за кермом автомобіля у нетверезому станi. У травні, після того, як він вийде з-за грат, Боббі знову постане перед судом за побиття своєї дружини у грудні минулого року і, ймовірно, отримає черговий термін ув'язнення. На згадку про ту бійку на обличчі Уїтні залишився шрам. Від складнощів подружнього життя Уїтні розпочала приймати «заспокійливе». 2002 року поп-діва в програмі на телеканалі Ей-Бі-Сі публічно визнала, що, окрім призначених лікарем медпрепаратів, вживає також алкоголь, марихуану та кокаїн, хоча і спростувала чутки, що до її щоденного «раціону» входить крек, який спричиняє швидку наркотичну залежність. Тоді ж співачка заявила ведучій телепрограми Даян Сойер, що з допомогою свого духовного наставника вона покінчила з наркотиками. Схоже, що духовної допомоги їй вистачило ненадовго. Час медичної. Впродовж останніх років співачка не записувала новий матеріал — з'явилися лише два компакти з її кращими старими піснями. Все вказує на те, що особисті проблеми поставили хрест на одній з найблискучiших кар'єр у шоу-бізнесі останніх десятиліть.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
