Зіркова хвороба, як відомо, до медицини особливого вiдношення не має. Фахівців, що рятують зарозумілих артистів від цієї недуги, на медичних факультетах не вчать, а от рецепт зцілення тих, хто вже й землі під ногами не відчуває, існує. Варто такого персонажа хоча б на тиждень приставити до Андрія Кузьменка — і від його зірковості та пихи не залишиться й сліду.
Своїх шанувальників Кузьма поважає настільки, що довіряє бути повноправними співтворцями різних музичних проектів. Один з таких, диск «Альбом», з'явиться незабаром. Формували його всі бажаючі, голосуючи за пісні «Скрябіна» різних років на офіційному сайті команди. 15 композицій, що отримали найбільшу кількість голосів, увійдуть до «Альбому», реліз якого призначено на середину квітня. Саундпродюсером диска зголосився бути Володимир Бебешко, який 12 років тому зводив «скрябінську» «Мову риб». Хіти — «Нікому то не треба», «Най буде дощ», «Бультер'єр», «Зламані крила», «Клей» — оживуть у новому аранжуванні — зрештою, п'ятнадцять років на рівень виконання гурту не вплинути не могли, і Кузьма цей факт замовчувати не збирається. Є ідея зробити презентаційне та звичайне видання, на будь-який гаманець, аби ним могли поповнити свою фонотеку всі бажаючі.
Імовірно, «Скрябін» також випустить у тираж і свій солідний як для української команди відеодоробок — 15 кліпів. Це лише один з небагатьох пунктів ювілейного маршруту, яким «Скрябін» прямує до свого 15-річчя, що відзначатиметься 30 травня. Наразі ж пропонуємо згадати одну з найвідоміших «скрябінівських» композицій, «Щось зимно». З нею Кузьма починав, і саме вона набрала найбільшу кількість голосів.
Хмари лiзли на небо всi чекали на дощ
Було зимно на морi 20 рокiв був дощ
А двоє десь пили слину — слина то як вино
І п`яне серце не чує, що готується зло
Злий був дощ — вiн не мiг побувати в вогнi
Вiн лизав її тiло i гасив його сни
Скоро попiл залишився де був щойно вогень
Не загориться вже нiколи мокре i гiрке
Менi снилися над рано два рiзнi голоси
А я тiкаю i не знаю вiд кого i куди
Я бiжу i всьо кидаю — то є таке кiно
Його зняв Зайковський i не знає де воно
Там за рогом продавали поламаний насос
Вiтер тiней дув менi не повезло
Але то всьо не до речi я розказую вам
Вiд початку мова була про шерше ля фам
А я не спав лежав i думав i болить голова
Я по вулицi не ходжу бо вулицi нема
Я не мiг сидiти вдома i трiпав хiдники
І каву вже не вару бо мокрi сiрники
Ламаю собi руки ламаю собi ноги
Я дурiю з PM Dawn скоро буду мати роги
Я не ходжу по недiлях на кухнi чути газ
Я маю час
Задзвонив десь телефон я не чув я ше спав
Коли ви вже викривляли мої тихi слова
Та не залiзе сюда хробак злої брехнi
Вашi злi язики-писки десь далеко менi
Менше з тим я маю всерединi дикий вогонь
Треба хтiти я тобi дам половину його
Треба тiльки важати шоб не скисло вино
Ше на нас прийде час розливати його
A B C D E F G шось зимно...
То лiд горiв а тепер не горить
То лiд горiв зимна кров тiльки в риб
То лiд горiв тiльки в риб зимна кров
А тепло не любить льоду тiльки лiд любить тепло...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
