«Не повірите, не знаю, що коїла...»

Матеріал «Катерина по–волинськи», який був надрукований у нашій газеті 3 червня, викликав чималий резонанс. Нагадаємо, йшлося в ньому про 47–річну жінку, яка в хліві народила четверту дитину та, злякавшись осуду, віднесла маля до річки. Сама ж викликала міліцію та медиків, щоб доньку «знайшли», а поки ті їхали, пильнувала, аби з дівчинкою нічого не сталося. Наступного дня вона зізнається в тому, що це її дитина і... напише відмову від маленької. А ще через день прийде в лікарню, щоб залишитися зі своєю донечкою. Назавжди...

Цей випадок сколихнув і збентежив не одне серце. Адже переконував: немає нічого в світі сильнішого, ніж материнське почуття. Схвилював він і Президента України Віктора Ющенка, який вирішив написати листа цій жінці.

«Шановна Галино Іванівно! Прочитав у газеті «Україна молода» статтю про вашу життєву ситуацію. Пройнявся нею і вирішив підтримати в цю важливу для вас хвилину, — йдеться у листі Президента. — Я горджуся вами, що ви зуміли віднайти сили і не допустили непоправну помилку. Жодні людські пересуди, жодні обставини чи труднощі не варті людського життя, яке ви щойно дали дитині, цій маленькій немічній крихітці, яка, вірю, буде Вашою великою радістю і опорою в житті. Можливо, з неї виросте велика й талановита людина, знаменитий учений чи лікар, митець, спортсменка чи просто добра й любляча дитина. Усе це попереду. Головне — вона сьогодні потребує Вашої материнської любові, тепла і ласки. Ви зробили мужній крок, перемігши власний страх. Насолоджуйтеся Богом даним материнством. Це велике щастя і ще більша відповідальність. Переконаний, що Ваша любляча родина, всі Ваші односельці підтримають і зрозуміють Вас.

Бажаю здоров’я Вам, Вашій родині і наймолодшій донечці. Нехай у неї буде щаслива доля і велике майбутнє».

Минулого тижня ми побували в селі, де мешкає Галина Іванівна. Скромна хатина, де жили колись батьки, сьогодні прихистила її сім’ю. У райцентрі вони мають квартирку, але спробуй–но тепер проживи в місті на одну зарплатню, не маючи кабанчика у хліві чи корівчини. Ось і переїхали у скрутні часи на батьківське обійстя. Чоловік Галини Іванівни працює електромонтером, вона ж — безробітна. Двійко старших дітей мають свої сім’ї, діточок. А з батьками залишився їх найменшенький — восьмирічний Миколка. Тепер Бог несподівано подарував ще й доню. Дівчинку назвали Іринкою, бо так схотів братик. Він дуже любить сестричку. Ранесенько, коли мама встає корову доїти, він сам прокидається і забавляє маленьку, щоб не плакала.

Живе родина скромно. Маленька Іринка поки що не має ні свого ліжечка, ні візочка. Спить із матусею на одному ліжку. Памперсами її теж не балують, бо вони не по кишені сільській сім’ї. До появи дитини не були готові, заощаджень не мали, а дитячі гроші ще не отримали. Одних папірців скільки треба назбирати, у райцентр доставити. Дякує працівникам сільради за допомогу. Телефонують односельці, питаються, що треба. Моральну підтримку відчуває постійно.

— Не повірите, не знаю, що коїла. Не пам’ятаю, що робила, – згадує Галина Іванівна той день 20 травня, коли на світ народилася її доня.

— Кажуть, що першого ж дня, коли дитину знайшли, у пологове відділення приходило три сім’ї, які хотіли її удочерити...

— Нам додому телефонували і питали, чи дитину не продаємо. Миколка сказав, що продають свиней на базарі.

Галині Іванівні до труднощів не звикати. Виростила трьох дітей, дасть раду і четвертому. Сама вона рано втратила батьків і знає, що таке сирітська доля. Мами не стало, коли їй було п’ять рочків, тата втратила у тринадцять. Жила в інтернатах, на канікулах була у старших сестер, їхніх дітей няньчила. Має двох онуків, ще чекає від сина поповнення.

...Жінка читала лист Віктора Ющенка, тримаючи Іринку на руках. Я бачила, як її обличчя світліє, а в очах починає блищати зрадницька волога. Вона тільки й видихнула:

— Недаремно ми за нього голосували... Я була головою виборчої комісії, до речі. Сама балотувалася на голову сільради, шість голосів мені не вистачило.

...А минулого тижня в Луцьку знову знайшли викинуте немовля. Це вже третій випадок із початку року. На щастя, дівчинка цього разу була жива. Маля в пакеті знайшли вихідного дня дітлахи на майданчику дитсадка. Цій крихітці дуже пощастило, що діти в суботу випадково забрели на територію садочка...