Не впливає на урядовців і те, що експерти ЮНЕСКО «забракували» проект каналу. «УМ» повідомляла, що фахівці програми «Людина та біосфера» Ян Квест та Тобіас Салате відвідали Дунайський заповідник і назвали затверджений урядом України проект транспортного шляху «найгіршим з існуючих варіантів». Не зважають розробники каналу і на рішення господарського суду столиці, який визнав недійсною експертизу планів Мінтрансу . Міністр транспорту Георгій Кірпа однак заявляє, що вже до Дня незалежності України на тому відрізку Дунаєм ходитимуть судна. До речі, міністр транспорту заробив своїми «будівельними» заслугами не вельми почесну відзнаку: днями Українська коаліція «За дику природу» вручила йому диплом «Ворог заповідників України». Так екологи відзначили його «видатні заслуги» у справі безпрецедентного лобіювання судноплавного каналу через серце Дунайського заповідника. Оскільки сам номінант на прес-конференцію не з'явився, диплом вручили його двійнику — півтораметровому опудалу.
За словами директора Дунайського біосферного заповідника Олександра Волошкевича, у Вилковому навколо заповідника кояться протизаконні й жахливі речі. Олександр Миколайович певний, що транспортники «потоваришували» з місцевою мерією (її землі межують із землями заповідника), і міськадміністрація подала позов до суду, оспорюючи факт одержання заповідником акта на землекористування. Так, Одеський господарський суд задовольнив позов міської ради Вилково. «Потім пан Кірпа на нараді в Одеській адміністрації подякував судові «за правильне політичне рішення, — обурюється Олександр Миколайович. — Вдячність, я б сказав, — характерна: суди в нас продовжують ухвалювати рішення «правильні», а не об'єктивні».
Зараз в Україні триває земельна реформа, частину земель уже розпайовано, в неї з'явилися власники. «Чи є у нас гарантія, — каже заступник голови Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України Богдан Данилишин, — що «шматок» будь-якого заповідника не сподобається якомусь олігарху? І чи зможемо ми відстояти свої природні пам'ятки? Адже прецеденти в нас уже є».
Академік НАН України, директор Інституту ботаніки Костянтин Ситник певний, що ситуація навколо Дунайського заповідника — маленька модель того, що коїться у державі загалом. «Останнім часом цінні природні та рекреаційні території потерпають від наступу «грошових мішків», — каже Костянтин Меркурійович, — у всього цього «приватизування» є «великі» ініціатори. Список того «заповідного», що вже є чиєюсь власністю, можна продовжувати безкінечно: у Донецького ботанічного саду із 200 гектарів вилучено 100 під котеджі, ще 40 — «у процесі» вилучення. В унікального Нікітського ботсаду забрали прибережну зону — до цього часу він проіснував 200 років, і ніхто на нього не зазіхав». Не краща ситуація і в Карпатах. Карпатські праліси, кажуть учені, — найунікальніші у світі (скажімо, в Альпах таких уже не залишилося). А чи відомо вам, скільки «фірм» зараз у Карпатах вирубує «раритетні» дерева? Офіційно — 246 підприємств!
Ще один «цікавий» факт: в Україні щороку від туберкульозу помирає більш як десять тисяч чоловік. Сьогодні в нашій країні нараховується близько 680 тисяч хворих на цю страшну заразу. Якщо їх усіх поселити разом, то вийшла б ціла Чернівецька область або два Севастополі). А тим часом із 40 кримських протитуберкульозних санаторіїв приватизовано вже... 36. Звісно, не для туберкульозників їх викупили...